Шевчук Любов Тарасівна

Шевчук Любов Тарасівна (24 січня 1964 — 5 квітня 1987) — вільнонайманий працівник радянської армії, учасниця афганської війни. Посмертно нагороджена орденом Червоної зірки.

Шевчук Любов Тарасівна
Народилася 24 січня 1964(1964-01-24)
Заріцьк, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Померла 5 квітня 1987(1987-04-05) (23 роки)
Логар, Демократична Республіка Афганістан
Поховання Заріцьк
Країна  СРСР
Національність українка
Діяльність кухар
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989
Посада кухар 668-го овСпП 15-ї обрСпП ГРУ СРСР
Нагороди

Життєпис
Прізвище Шевчук на дошці з Меморіалу на честь загиблих в локальних війнах у Рівному

Любов Шевчук народилася 24 січня 1964 року в селі Заріцьк Рівненського району Рівненської області в українській селянській родині[1].

Працювала кухарем у Воєнторзі-43 в місті Рівне. Добровольцем звернулася до рівенського ОМВК. 9 березня 1986 була відправлена для праці за наймом у радянські війська, що розташовувалися у Афганістані[1]. За спогадами товаришки по службі, Любов до цього вчінку підштовхнуло нерозділенне кохання, через яке вона до цього намагалася покінчити життя самогубством[2].

В Афганістані працювала кухарем у 668-у окремому відділенні спеціального призначення 15-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ СРСР, яка базувалася у місті Баракі. Загинула 5 квітня 1987 року під час повернення з поїздки до Кабулу, куди вона їздила з подругою, Людмилою Присакарь, за покупками. Поверталися вони у колоні радянської техніки, яка везла харчі для військових. Під час поїздки дівчата сиділи на броні БТРа. В ущелині Вагджан, що в провінції Логар, колона була атакована. Коли бронетранспортер з Любов'ю Шевчук намагався об'їхати пошкоджену машину, він підірвався на міні і палаючий упав в прірву. Разом з Шевчук загинули військовий радник Жомер Сергій Васильович, його перекладач Тимуршин Рашид Ахметович та друкарка Присакарь Людмила Володимирівна[3][2].

Похована у селі Заріцьк. У «Книзі Пам'яті про радянських воїнів» Любов Шевчук характеризували як сумлінного та старанного працівника[1]. За спогадами товаришки по службі, Любов була творчою людиною, писала романтичні вірші[2].

Нагороди

Пам'ять

Примітки
  1. Книга Памяти о советских воинах, 1999, с. 626.
  2. Смолина Алла Николаевна. Приложение к "Списку погибших "афганок" Министерства Обороны. samlib.ru. Процитовано 4 жовтня 2019.
  3. ArtOfWar. Береснев Эдуард Викторович. Афганистан, 1987 год. artofwar.ru. Процитовано 4 жовтня 2019.
  4. Памятник воинам-афганцам (Киев)

Джерела
  • Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України / О. Г. Мусієнко. — Київ : Столиця, 1999. — 560 с. — ISBN 966-95583-0-1.
  • Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. — Москва : Военное издательство, 1999. — Т. II М-Я. — 712 с. — ISBN 5-203-01484-1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.