Шейнін Лев Романович

|Ukrcenter= |Примітки=

Шейнін Лев Романович
Шейнин Лев Романович
Народився	12 (25) березня 1906(1906-03-25) с. Брусановка, Велізький повіт, Вітебська губернія, Російська імперія (зараз — Смоленська область РФ)
Помер	11 травня 1967(1967-05-11) (61 рік) м. Москва, СРСР
Поховання	Новодівочий цвинтар, Москва
Громадянство	СРСР
Діяльність	прозаїк, кіносценарист
Alma mater	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і Вищий літературно-художній інститутd
Мова творів	російська
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	детектив
Magnum opus	Disappearanced
Членство	Спілка письменників СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Ше́йнін Лев Рома́нович (12 (25) березня 1906(19060325) с. Брусановка — 11 травня 1967, м. Москва) — радянський юрист, письменник і кіносценарист. Кавалер ордена Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора, ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня, нагороджений медалями СРСР. Лауреат Сталінської премії (1949).

Свої перші оповідання написав у перервах між роботою в Генеральній Прокуратурі СРСР, де він працював старшим слідчим з особливо важливих кримінальних справ. Увійшов до новітньої історії як один із обвинувачувачів від радянської сторони на Нюрнберзькому процесі (1946—1947).

У 1949 році Шейніна заарештували як «безрідного космополіта і резидента американських та міжнародних сіоністських спецслужб». Він витримав чотири роки катувань у спецв'язницях МДБ, аж доки після смерті Сталіна його не амністували, а згодом реабілітували, відправивши з основної роботи на пенсію[1].