Шерстюк Олександр Савич
Олександр Савич Шерстюк (1906, село Петропавлівка, тепер село Тарасівка Пологівського району Запорізької області — 6 січня 1975, місто Запоріжжя) — український радянський діяч, секретар Запорізького обласного комітету КПУ, доцент кафедри історії КПРС Запорізького машинобудівного інституту імені Чубаря. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка за 1977 рік (посмертно).
Шерстюк Олександр Савич | |
---|---|
Народився |
1906
село Петропавлівка, тепер село Тарасівка Пологівського району Запорізької області |
Помер |
6 січня 1975 місто Запоріжжя |
Національність | українець |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
Народився в бідній селянській родині. Трудову діяльність розпочав із шістнадцятирічного віку ковалем комуни «Авангард» Пологівського району.
У 1928 році закінчив окружну радпартшколу.
У 1928—1929 роках — секретар Оріхівського районного комітету комсомолу (ЛКСМУ).
У 1929—1943 роках — на відповідальній роботі в системі народної освіти.
Закінчив Ворошиловградський педагогічний інститут.
З 1943 року — завідувач відділу пропаганди і агітації, секретар Пологівського районного комітету КП(б)У Запорізької області.
На 1947—1950 роки — завідувач Запорізького обласного відділу народної освіти.
Потім — заступник голови виконавчого комітету Запорізької обласної ради депутатів трудящих; завідувач відділу шкіл і вищих навчальних закладів Запорізького обласного комітету КПУ.
У 1957 — вересні 1961 року — секретар Запорізького обласного комітету КПУ з ідеології.
Працював доцентом кафедри історії КПРС Запорізького машинобудівного інституту імені Чубаря.
Персональний пенсіонер союзного значення в місті Запоріжжі. Помер 6 січня 1975 року після важкої тривалої хвороби.
Нагороди
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
- медалі
- Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1977 рік (посмертно); разом з А. Клюненком, В. Рєпіним, А. Фріманом, І. Щербаком за книгу нарисів «Днепровские огни», в якій передає особисті спостереження та враження про відбудову Дніпрогесу та «Запоріжсталі»)[1].
Джерела
- газета «Запорізька правда» (Запоріжжя) — 7 січня 1975 року.