Шибик Микола Олександрович

Микола Олександрович Шибик
Микола Шибик (Київ, 2015)
Народився 1 грудня 1930(1930-12-01) (91 рік)
Київська область
Громадянство  СРСР→ Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність журналістика
Відомий завдяки журналіст, громадський діяч
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1954)
Посада голова правління Спілки журналістів України (1987—1990)
Попередник Володимир Сіробаба
Наступник Іван Сподаренко
Партія був членом КПРС
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Мико́ла Олекса́ндрович Ши́бик (нар. 1 грудня 1930(19301201), Київська область) — український журналіст, публіцист, редактор, громадський діяч. Заслужений працівник культури України. Член Національної спілки журналістів України з 1957 року. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1986—1990 р.

Життєпис

Народився на Київщині в сім'ї лісника. Батька розстріляли нацисти 1943 року в урочищі Бабин Яр, мати залишилася з п'ятьма дітьми. Микола був старшим, 1949-го зі срібною медаллю закінчив школу в селищі Боярка-Будаївка (до 1956-го це назва міста Боярка Київської області). Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету, який закінчив 1954-го з червоним дипломом[1].

Працював кореспондентом, завідувачем відділу в газеті «Київська правда», інструктором, консультантом та завсектору ЦК Компартії України, заступником голови Держкомвидаву УРСР. З грудня 1983 по вересень 1991 року — редактор республіканської «Робітничої газети»[2].

Громадська діяльність

На XXVII з'їзді Компартії України (1986) обраний членом Ревізійної комісії. У 1987-му Шостий з'їзд журналістів України обрав Миколу Шибика головою правління СЖУ, він на громадських засадах очолював Спілку до 1990 року. Як висуванець Спілки журналістів був народним депутатом СРСР (26 березня 1989 — 26 грудня 1991).

Творчість

Автор книжки памфлетів «І гопак, і сльози, і любов», інших сатиричних творів, виданих під літературним псевдонімом Микола Чуй. Лауреат журналістських і літературних премій.

Перебуваючи на пенсії, захопився фотомистецтвом — автор низки фотовиставок[3].

Нагороди

Примітки
  1. Олександр Макарський. Барви і грані очима Миколи Шибика // Журналіст України : журнал. — 2015. — № 2. — Лютий. — С. 20.
  2. Евгений Пасишниченко. Военная тайна Николая Шибика // Рабочая газета. — 2010. — № 212. — 1 декабря. (рос.)
  3. Михайло Балтянський. Штрихи до портрета сучасника // Рабочая газета. — 2015. — № 162. — 11 грудня.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.