Шиллінг Павло Львович

Павло Львович Ши́ллінг (барон Шиллінг фон Ка́ннштадт, рос. Павел Львович Шиллинг, нім. Paul Ludwig Schilling von Cannstatt; 5 (16) квітня 1786, Ревель — 25 липня (6 серпня) 1837, Петербург) — російський дипломат, історик-сходознавець та винахідник-електротехнік. Балтійський німець за походженням.

Шиллінг Павло Львович
Ім'я при народженні нім. Paul Ludwig Schilling von Cannstatt
рос. Павел Львович Шиллинг
Народився 5 (16) квітня 1786
Ревель, Російська імперія[1]
Помер 25 липня (6 серпня) 1837 (51 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Поховання Смоленський лютеранський цвинтарd
Країна  Російська імперія
Національність балтійські німці
Діяльність інженер, дипломат, винахідник, історик
Alma mater Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Заклад Петербурзька академія наук
Членство Петербурзька академія наук
Нагороди

Біографія

Після закінчення кадетського корпусу був зарахований у свиту по квартирмейстерській частині. У 1803 році був прийнятий на службу в Колегію іноземних справ. До 1812 року працював у російській місії в Мюнхені.

Брав участь у битвах під час Вітчизняної війни 1812—1814 років; у діючу армію повернувся штаб-ротмістром, де воював у складі 3-го Сумського полку. У 1814 році за бойові заслуги був нагороджений орденом Св. Володимира та шаблею з написом «За хоробрість».

У кінці 1828 року Шиллінг був обраний членом-кореспондентом Петербурзької академії наук за спеціальністю східної літератури та мистецтва. Брав участь у науковій експедиції у Східний Сибір (1830—1832), зібрав цінну колекцію тибето-монгольських літературних пам'яток.

Цікавився електротехнікою; у 1816 році відкрив у Петербурзі першу в Росії літографію, пристосувавши її для потреб картографії; 21 жовтня 1832 року встановив у Петербурзі, за допомогою механіка І. О. Швейкіна, перший в історії електромагнітний телеграф. Прилад, створений Шиллінгом, мав стрілочну індикацію, яку передано по електричним дротам сигналів, які легко розшифровувались у букви оператором приймального телеграфного апарата, згідно з розробленою Шиллінгом спеціальною таблицею кодів. Того ж року став завідувачем експедиції (колишньої цифирної частини) МЗС.

В історії криптографії Шиллінг відомий як винахідник біграмного шифру. Двозначні буквені сполучення (латыница) складають лексикон (цифирь) біграмного шифру, кодовим позначенням служить тут дво-, три- або чотиризначні числа «взяті по два рази кожне для змінної передачі буквених біграм то одним, то іншим числом». Зовнішній біграмний шифр являв собою набір набірно-розбірну таблицю, яка наклеєна на коленкор, при якій була інструкція з використання шифру. Буквені поєднання лексикону могли бути російськими або французькими, могли бути й подвійні російсько-французькі «цифири».

П. Л. Шиллінг також відомий як розробник методу електричного підриву мін (1812).

Павло Львович був близьким другом О. С. Пушкіна, який в альбомі К. М. Ушакової залишив його портрет олівцем.

Помер у 1837 році. Похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі.

Адреси в Санкт-Петербурзі

21.10.1832 — 25.07.1837 року Набережна ріки Мойки, 1. / Марсове поле, 7. Меморіальна дошка: «Тут жив та помер російський винахідник електро-магнітного телеграфу, барон Павло Львович Шилінг фон Канштадт. Народився 5 квітня 1786 р., помер 25 липня 1837 р.»

Примітки

Література

  • Н. Греч Барон Павел Львович Шиллинг фон Каннштат // «Северная пчела», 1853. — № 142.
  • Яроцкий А. В. Павел Львович Шиллинг. — М., 1963.
  • Яроцкий А. В. О деятельности П. Л. Шиллинга как востоковеда // Очерки по истории русского востоковедения". Сб. VI. М., 1963-С.221-232.
  • Чугуевский Л. И. К истории издания восточных текстов в России в первой четверти XIX в. // Сб. «Страны и народы Востока». — Вып. XI. — М., 1971. — С. 280—294.
  • Коростин А. Ф. Начало литографии в России. — М., 1943. — С. 83—84.
  • Григорьев Б. Н. Повседневная жизнь царских дипломатов в ХІХ веке. — М., 2010. — С. 61—64.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.