Шкловський Віктор Борисович
Ві́ктор Бори́сович Шкло́вський (24 січня 1893 — 6 грудня 1984, Москва, РРФСР) — російський письменник, літературознавець, кінодраматург, кінознавець, українофоб. Лауреат Державної премії СРСР (1979), член Спілки кінематографістів Росії.
| Шкловський Віктор Борисович | |
|---|---|
| рос. Виктор Борисович Шкловский | |
 | |
| Народився |
12 (24) січня 1893[1] Санкт-Петербург, Російська імперія[2] |
| Помер |
5 грудня 1984[1] (91 рік) або 6 грудня 1984 (91 рік) Москва, СРСР[3] |
| Поховання | Кунцевське кладовище |
| Країна |
 Російська імперія.svg.png.webp){kind=small} Російська СФРР СРСР |
| Діяльність | письменник, кінокритик, сценарист, поет, літературний критик, письменник наукової фантастики, історик літератури, кінознавець, мовознавець, літературознавець, критик |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Знання мов | російська[1] |
| Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd |
| Учасник | Перша світова війна |
| Роки активності | з 1916 |
| Жанр | есей, сценарій і роман |
| У шлюбі з | Serafima Suokd |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0794531 |
Життєпис
Навчався в Петербурзькому університеті (1912—1914). На початку 1920-х його та Євгена Замятіна учнями було створено об'єднання літераторів «Серапіонові брати» (до групи входили Корній Чуковський, Микола Гумільов, Борис Ейхенбаум та інші). З квітня 1922 по липень 1923 перебував у вигнанні в Берліні.[4]
Автор сценаріїв фільмів:
- «За законом» (1926),
- «Третя Міщанська» (1927, у співавт.),
- «Мінін і Пожарський» (1939),
- «Алішер Навої» (1948, у співавт.),
- «Три товстуни» (1963) та ін.,
Єдиний науково-фантастичний твір Шкловського — написаний у співавторстві з В. В. Івановим авантюрно-пригодницький роман «Іприт» (1925), виконаний у традиціях «червоного Пінкертона» і являє собою напівпародійну літературну забаву; до фантастичних елементів роману належать хімічна війна і світова революція в близькому майбутньому. В широкій літературознавчій спадщині Шкловського можна відзначити його книги про Ф. Достоєвського і В. Маяковського. Шкловський — автор багатьох кінознавчих праць з питань сценарної майстерності, екранізації. Один з перших розпочав досліджувати творчість О. Довженка. Автор біографії Льва Толстого.
Українофобські погляди
Описуючи вступ армії УНР до Києва, був глибоко обурений, що вони розпочали українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. Писав: «Я не смеюсь над украинцами, хотя мы, люди русской культуры, в глубине души враждебны всякой „мове“. Сколько смеялись мы над украинским языком. Я сто раз слыхал: „Самопер попер на мордописню“, что равно: „Автомобиль поехал в фотографию“»[5].
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Шкловский Виктор Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- Урбан Т. Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века. — Санкт-Петербург, 2014. — С. 233.
- Винничук Ю. Загадкова душа // Zbruč. — 2018. — 7 серпня.
Джерела та література
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 1517.
- Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 501.
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 874.
- Шкловский В. За 60 лет: Работы о кино. — М., 1985.
Посилання
- Шкловський Віктор Борисович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 980.