Шкурба Віктор Васильович

Віктор Васильович Шкурба (10 липня 1935(19350710), станція Поповка Тосненського району Ленінградської області — 11 червня 2011, Москва) — український і російський кібернетик, математик.

Віктор Васильович Шкурба
Народився 10 липня 1935(1935-07-10)
Красний Бор, Тосненський район, Ленінградська область, РСФРР, СРСР
Помер 11 червня 2011(2011-06-11) (75 років)
Москва, Росія
·інсульт
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність кібернетик, викладач університету
Alma mater МДУ
Галузь математика, кібернетика
Заклад Державний університет управлінняd, Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України і КНУ імені Тараса Шевченка
Звання професор (1972)
Ступінь доктор фізико-математичних наук (1970)
Науковий керівник Глушков Віктор Михайлович і Михалевич Володимир Сергійович
Аспіранти, докторанти Тімашова Ліана Анатоліївнаd
Діти Шкурба Андрій Вікторович
Нагороди


Доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1972).

Життєпис

Народився на станції Поповка під час слідування батьків з Ленінграда на нове місце проживання. Батько був родом з Полтавської області, мати — з міста Псков. Через службу батька у лавах Військово-морського флоту СРСР сім'ї довелося багато змінювати місця проживання. Під час німецько-російської війни з матір'ю та старшим братом Миколою в евакуації у Ставрополі, а потім в Азербайджані. У 1943 році сім'я переїхала до Києва, де його батько після тяжкого поранення під час оборони Севастополя (1942 рік) був відповідальним за громадянську оборону одного з районів міста, мати працювала бухгалтером у різних установах. Старший брат пішов на фронт у 1945 році і загинув наприкінці війни в Німеччині.

Після закінчення київської середньої школи із золотою медаллю в 1952 році вступив того ж року до Київського університету імені Тараса Шевченка, а в 1954 році перейшов на механіко-математичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (МГУ), який закінчив у 1957 році за спеціальністю «математика». По закінченню працював у Центральному науково-дослідному інституті машинобудування (тоді НДІ 88) упродовж 1957—1959 років.

У 1959 році повернувся до Києва за сімейними обставинами і був запрошений працювати в Інститут кібернетики АН УРСР (тоді ще Обчислювальний Центр Академії наук УРСР). Під керівництвом академіка Віктора Михайловича Глушкова пройшов шлях від старшого інженера до керівника відділення АСУ. У 1961 році став головним конструктором проекту АСУП на Львівському телевізійному заводі. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію за сукупністю робіт по цій АСУП, науковий керівник Володимир Сергійович Михалевич. 24 серпня 1965 року призначений керівником утвореного того ж дня відділу АСУП Інституту кібернетики, став членом директорату інституту. У 1980 році став керівником відділення АСУ, яке містило 6 відділів.[1] Того ж року захистив докторську дисертацію на тему «Схеми послідовного конструювання в оптимізації дискретних систем», науковий консультант академік В. М. Глушков. 1972 року присвоєно вчене звання «професор» за спеціальністю «Застосування математичних методів в економічних дослідженнях».

Академік В. М. Глушков був консультантом болгарського уряду з питань розвитку системи управління, його представником у країні став Шкурба, який з 1974 по 1978 рік за контрактом був радником-консультантом з АСУ Ради міністрів Болгарії.

По смерті В. М. Глушкова змушений був покинути інститут кібернетики, перейшов у 1984 році до київського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту НВО «Горсистемотехніка», де пропрацював заступником директора до 1987 року. Був запрошений на роботу в Москву до НДІ економіки і організації матеріально-технічного постачання при Держпостачі СРСР його тодішнім директором, членом-кореспондентом Національної академії наук України, професором Олександром Сергійовичем Ємельяновим. Працював завідувачем відділом цього інституту впродовж 1987—1992 років. Упродовж 1992—1993 років — професор кафедри інформатики Державної академії управління імені Серго Орджонікідзе. У 1993—1994 роках — керівник програмно-аналітичного центру Комітету з проведення підводних робіт особливого призначення при уряді Російської федерації. З 1994 року до смерті у 2011 році — професор кафедри інформаційних систем інституту інформаційних систем Державного университету управління.

Викладав у 1960—1987 роках за сумісництвом у Київському державному університеті імені Шевченка, у різні роки читав лекції в Московському фізико-технічному інституті, Донецькому політехнічному інституті, Одеському політехнічному інституті, Софійському вищому машинно-електротехнічному інституті, в Школі господарських керівників при Київському міському комітеті КПУ. У 1995—2004 роках працював за сумісництвом у ТОВ «ЛУКойл-резерв-інвест»[2], де займався управлінням фінансовими потоками компанії на ринку цінних паперів.

У різні роки був членом редакційних колегій часописів «Кибернетика и вычислительная техника» і «Механізація і автоматизація управління».

Член КПРС з 1964 року, вийшов з неї у 1991 році.

Помер від інсульту 11 червня 2011 року в Москві. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 16) у могилі батьків.

Творчий доробок

Розроблені ним моделі та методи були покладені в основу першої в СРСР автоматизованої системи управління виробництвом на Львівському телевізорних заводі — АСУВ «Львів». Брав участь у розробці Єдиної мережі державних обчислювальних центрів / ЄМДОЦ (передескізний проект), Загальнодержавної автоматизованої системи, яка утворилася на основі попередньої ЄМДОЦ, Республіканської автоматизованої системи управління (РАСУ)[3]. Основні наукові роботи написані в галузі теоретичної, економічної і біологічної кібернетики, автоматизації управління виробництвом, міських і регіональних автоматизованих систем, управління наукою, методології календарного планування. Опублікував понад 220 робіт, з них 11 монографій. Написана ним разом з В'ячеславом Сергійовичем Танаєвим монографія «Введення в теорію розкладів» (1975) розвинула розділ математики, створивши нову дисципліну «Теорія розкладів» у СРСР.

Багато часу приділяв популяризації науки. Його книга «Завдання трьох верстатів» дала багаті роздуми для фахівців, студентів і школярів.

Здобутки та нагороди

За час своєї науково-педагогічної діяльності успішно підготував 48 аспірантів, п'ятеро з них стали згодом докторами наук — Фінн Е. А., Швец Н. Я., Подчасова Т. П., Бурдюк В. Я., Тимашова Л. А.

Лауреат:

  • премії Ленінського комсомолу (1967) за розробку теоретичних основ АСКП разом з В. К. Кузнецовим (перші премії Ленінського комсомолу з науки і техніки почали вручати з 1967 року);
  • Державної премії УРСР (1970) за розробку і впровадження системи «Львів» разом з керівником роботи В. М. Глушковим та ін.;
  • Державної премії СРСР (1981) у галузі науки і техніки за цикл робіт зі створення і широкого впровадження сучасних математичних методів оптимізації (1962—1979) разом з керівником роботи В. С. Михалевичем та ін.

Член-кореспондент РАПН з 1991 року, дійсний член РАПН з 1994 року.

Нагороджений багатьма медалями, серед яких «За трудову відзнаку» (1967), «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), «У пам'ять 850-річчя Москви» (1997).

Основні праці
  • Таблицы атмосферы для запуска спутников, НИИ 88, 1958[4]
  • Распределение угла наклона входящей в атмосферу головной части баллистической ракеты (трехмерная рулетка), НИИ 88, 1959[4]
  • «О математической обработке результатов одного класса биохимических экспериментов» — Кибернетика, 1965, № 1, с. 62—67.
  • «Задачи календарного планирования и методы их решения» (Киев: Наукова думка, 1966. Соавт.: Подчасова Т. П., Пшичук А. Н., Тур Л. П.)
  • Минц М. И., Шкурба В. В., Савчин М. П. «Составление нормативных калькуляций на ЭВМ». М., Финансы, 1970. 152 с.
  • «Введение в теорию расписаний» (в соавторстве с Танаевым В. С.), М., Наука, 1975. — 256 с.
  • «Планирование дискретного производства в условиях АСУ». В. В. Шкурба, В. А. Болдырева, А. Ф. Вьюн и др. Под общ. ред. акад. В. М. Глушкова. — К., Техніка, 1975. — 295 с.
  • «Автоматизирани системи на управление. Начален курс» (Болгария, 1976)
  • «Задача трёх станков». — «Наука», Главная редакция физико-математической литературы, М., 1976. — 96 с., илл.[5]
  • «Эвристические методы календарного планирования» (Киев, Техника, 1980. Соавт.: Подчасова Т. П., Португал В. М.)
  • «Планирование и управление в автоматизированном производстве» (Киев, Наукова Думка, 1985. Соавт.: Белецкий С. А., Ефетова К. Ф.)
  • «Биржа — путь к рынку» (Москва, 1991. Соавт.: Пекер А. А. Жук Д. А.)
  • «Рынок: от торга к цивилизации» (НИИМС, 1992)
  • «Компьютеризация — переворот в праксеотехнике» (СарГУ, 1994)
  • «В команде Глушкова» Кибернетика и системный анализ, № 4, июль-август 1998 г.
  • «Акцентуированная экономика и праксеотехника управления» (Экономическая кибернетика, 2000)

Примітки
  1. Власне кажучи, у 1980 році було створено сектор АСУ, який у 1982 році, після смерті В. М. Глушкова, було перейменовано на відділення. До 1976 року відділи Інститут кібернетики були поділені на 5 секторів: сектор ТЕК (Бакаєв), сектор ТК (Кухтенко), сектор КТ (Деркач), СМОіВЦ (Стогній) та СКПН (Добров). На час закордонного відрядження Г. М. Доброва у МІПСА (1976—1979), три відділи СКПН (1000 Кузнецов, 1010 Канигін, 1020 Малицький (?), лабораторії 1001 Корінний, 1002 Брусиловський, 1011 Козачков та ін.) тимчасово було передано до СМОіВЦ, а у 1980 році вони увійшли у новостворений сектор АСУ. Крім відділів СКПН, у сектор АСУ увійшли власне відділи АСУ: 220 Шкурба, Подчасова, … Див.: Шкурба В. В. В команде Глушкова // «Кибернетика и системный анализ», № 4, июль-август 1998 // Академик В. М. Глушков — пионер кибернетики. Сост. В. П. Деркач. — Киев: Юниор, 2003. — 384 с.
  2. Інвестиційна компанія (рос.)
  3. Шкурба В. В. Глушков и ОГАС. (рос.)
  4. Спогади
  5. Электронная библиотека Попечительского совета механико-математического факультета Московского государственного университета. Задача трёх станков. Автор: Шкурба В. В.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.