Шкурник (фільм)
«Шкурник» — радянський художній фільм режисера Миколи Шпиковського в жанрі сатиричної комедії. Фільм знято 1929 року за оповіданням Вадима Охріменка «Цибала».[1] Стрічку, однак, було заборонено до показу Головреперткомом РРФСР.[1]
Шкурник | |
---|---|
Жанр | сатирична комедія |
Режисер | Микола Шпиковський |
У головних ролях |
Лука Ляшенко, Дмитро Капка, Дора Феллер-Шпиковська, Іван Садовський |
Оператор | Олексій Панкратьєв |
Художник | Соломон Зарицький |
Кінокомпанія | ВУФКУ |
Тривалість | 78 хв. |
Мова | російська |
Країна | УРСР |
Рік | 1929 |
IMDb | ID 2544016 |
Інші назви — «Знайоме обличчя», «Цибала», «Історія одного обивателя».[1]
В незалежній Україні стрічку було віднайдено і реставровано. Фільм демонструвався, зокрема, на другому фестивалі німого кіно в Києві.[2]
Займає 31-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Сюжет
Цей фільм може правити за путівник по радянській ідеології 20-х років.
Дія відбувається під час громадянської війни в Україні (див. Українсько-більшовицька війна 1917—1921). «Нейтральний обиватель» Аполлон Шмигуєв чхати хотів на усі ідеології, що воюють одна з одною на вулицях Києва. Він намагається всіма можливими засобами нажитися на безладі, що чиниться довкола. Сюжет цього комедійного роуд-муві заносить його то до червоних, то до білих, то до анархістів, але єдиним прагненням Аполлона Шмигуєва залишаються шкурні інтереси.
Режисер «Шкурника» хотів висміяти свого героя-пристосуванця, але він не знав, що саме Аполлон Шмигуєв невдовзі стане найпоширенішим типом радянської людини.
Примітки
- Шкурник // Энциклопедия кино. — 2010.
- Олексій Радинський (19 грудня 2003). Величне мовчання екрана. Дзеркало Тижня. Процитовано 7 жовтня 2014.
Джерела інформації
- Олексій Радинський. «Величне мовчання екрана» — Дзеркало Тижня, № 49 (474).