Шломо Горен

Шломо Горен народився 3 лютого 1917 року у місті Замбрув Ломжинської губернії, Російська імперія, нині Польща. У 1925 році емігрував разом з батьком (одним із засновників мошаву Кфар-Хасидим) в Ерец-Ісраель, що в той час перебував під британською окупацією. Провів дитинство в Кфар-Хасидим.

Освіту здобув в єшивах Єрусалиму («Ец-Хаїм», «Хеврон») і в Єврейському університеті. У 1935 році, у віці 18 років, опублікував свою першу наукову працю — коментар до «Мішне Тора» Маймоніда; тоді ж Горен отримав звання рабина.

У 1936 році вступив в організацію Хагана і взяв участь в захисті євреїв під час арабських заворушень в 1936—1939 роках. Під час Другої світової війни примикав до лівого крила Лехі.

У 1945 одружився з дочкою рабина Давида Коена; в сім'ї народилося троє дітей.

Під час війни Ізраїлю за незалежність боровся в районі Єрусалиму. Навесні 1948 року Горен був призначений головним рабином Армії оборони Ізраїлю і, пройшовши вишкіл, отримав чин бригадного генерала (аллуф); власне саме Горен в 1948 році і заснував військовий раввинат, який очолював до 1968 року. На цій посаді ввів різні постанови, наприклад хасидський нусах як єдину молитвук в армії, а також обов'язкове дотримання в армії кашрута. Перебував у діючій армії під час Суецької війни і Шестиденної війни.

Після звільнення Старого міста Єрусалима в червні 1967 року під час Шестиденної війни Горен був серед перших визволителів Єрусалиму і незабаром після прибуття до Стіни плачу просурмив там в шофар. Незабаром після цього піднявся на Храмову гору, увійшовши до будівлі Купола Скелі з сувоєм Тори і з шофаром. Шломо Горен спробував зробити Храмову гору головною святинею Ізраїлю, але цьому завадив Головний раввинат Ізраїлю, який заборонив підйом на неї євреям, які перебувають в стані ритуальної нечистоти (є точка зору, що всі євреї нечисті — оскільки немає рудої корови, попіл якої необхідний для ритуального очищення — і тому ніхто не може зійти на Храмову гору, однак є і точка зору, згідно з якою ця заборона стосується тільки до того місця, де стояв Храм; вхід ж на іншу частину Храмової гори не забороняється). Незабаром після перемоги в Шестиденній війні і об'єднання Єрусалиму керівництвом ізраїльської поліції було прийнято дійсне до цього дня рішення, яке дозволяє для всіх вільний прохід на Храмову гору, але забороняє єврейську молитву на Горі. Боротьба Шломо Горена з цим рішенням виявилася безрезультатною.

У 1961 році за свої коментарі до Єрусалимського Талмуду Шломо Горен був удостоєний Державної премії Ізраїлю. У 1968 він був обраний головним ашкеназький рабином Тель-Авіва-Яффи (до обов'язків приступив в 1971 році), в той час, коли равин Овад'я Йосип був там головним сефардським рабином. З 1973 по 1983 рік — верховний ашкеназький рабин Ізраїлю.

Горен був рішучим противником мирних угод з палестинцями і в 1993 році виступив із заявою, що солдати Ізраїлю повинні відмовитися виконувати накази про руйнування єврейських поселень на контрольованих територіях.

Під керівництвом Горена було створено спільний для ашкеназі і сефардів молитовник, прийнятий в армії і в ряді невеликих поселень, ним також була складена «Хаггада шел Песах — носах ахід» («Пасхальна хаггада — єдиний варіант», 1974, 1977).

Шломо Горен помер 29 жовтня 1994 року в Єрусалимі.

У 2005 році він був обраний № 53 серед 200 найвидатніших ізраїльтян всіх часів в опитуванні інтернет сайту «Ynet».

• The Warrior Rabbi, Jewish Ideas Daily, by Aryeh Tepper
• Shlomo Goren
• Jsource Biography
• OU Biography
• Rabbinic Teachings on Vegetarianism, edited by Richard Schwartz, Ph.D., from the Jewish Virtual Library
• Goren Biography from Western Wall Heritage Society Newsletter
• Rabbi Eliezer Melamed, 'Rabbi Goren and the Temple Mount' on Arutz Sheva.
• Gorenberg, Gershom. End of Days: Fundamentalism and the Struggle for the Temple Mount. Free Press, 2000. ISBN 0-684-87179-3
• Rabbi Aaron Rakeffet (30 жовтня 1994). Words on the passing of Shlomo Goren and how Israeli society perceived him, first 35 minutes of lecture on 1994-10-30. YUTorah.org. Процитовано 31 січня 2010.