Шолудивник Едера
Шолуди́вник Едера (Pedicularis oederi)[1] — багаторічна рослина родини вовчкових, названа на честь німецько-данського ботаніка Георга Христіана Едера. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Зникаючий». Лікарська та декоративна рослина.
| Шолудивник Едера | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Вовчкові (Orobanchaceae) |
| Рід: | Шолудивник (Pedicularis) |
| Вид: | Шолудивник Едера (P. oederi) |
| Біноміальна назва | |
| Pedicularis oederi Vahl, 1806 | |
Опис
Трав'яниста рослина 5-20 см заввишки, гемікриптофіт, напівпаразит. Кореневище коротке, корені товсті і м'ясисті. Листки зібрані в прикореневу розетку, вони голі, чергові, глибокопірчасто-розсічені з яйцеподібними частками. Суцвіття — пряма, колосоподібна китиця заввишки 3-8 см. Нижня частина генеративного пагона гола, верхня — розсіяно волосиста. Приквітки зубчасті, коротші від квіток, квітконіжки короткі. Чашечка дзвоникувата, розсіяно волосиста. Віночок завдовжки 12-20 мм, двогубий, блідо-жовтий, кінчик верхньої губи малиновий. Нижня губа трилопатева, такої ж довжини, як і верхня. Тичинок 4. Плід — вузькояйцеподібна коробочка, що містить 4-10 коричневих насінин.
Екологія та поширення
Рослина світло- та вологолюбна, холодостійка, віддає перевагу щебенистим ґрунтам. В горах зростає на висотах від 1700 до 1950 м над рівнем моря. Типовими біотопами для шолудивника Едера є тундри, вологі луки, болота, щілини між камінням по берегах гірських струмків.
Квітне у травні-серпні, плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням, але темпи відтворення низькі. Як і багатьом іншим представникам роду, шолудивнику Едера притаманний короткий життєвий цикл.
Шолудивник Едера належить до аркто-альпійських видів, його ареал охоплює приарктичні регіони Євразії та Північної Америки, а також високогірні системи Азії та Європи, де він зростає в субальпійському поясі. В Україні відоме лише одне місце зростання на хребті Чорногора: на схилах гір Бребенескул, Мунчел та в урочищі Кізі Улоги.
Значення і статус виду
Відносно короткий період життя в поєднанні з низькою насіннєвою продуктивністю і високим пасовищним навантаженням сприяють швидкому скороченню чисельності окремих популяцій. Українські осередки розташовані поміж територіями Карпатського біосферного заповідника і Карпатського національного природного парку, тому доречно включити їх до охоронної зони цих закладів. Окрім України шолудивник Едера має охоронний статус у Словаччині, Польщі.
Синоніми
- Pedicularis asplenifolia Muhl.
- Pedicularis oederi var. oederi
- Pedicularis oederi subsp. oederi
- Pedicularis oederi f. oederi
- Pedicularis versicolor Wahlenb.[1]
Література
- Xaver Finkenzeller: Alpenblumen, München 2003.(нім.)
- Fischer, M. A., Adler, W. & Oswald K.: Exkursionsflora für Österreich, Liechtenstein und Südtirol, Linz, 2005.(нім.)
Джерела
- The Plant List.(англ.)
Посилання
Шолудивник Едера в Червоній книзі України. — Переглянуто 13 квітня 2015.