Шпак Аліна Володимирівна

Закінчила філологічний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки за спеціальністю англійська мова та література, ступінь — магістр[1].

Брала активну участь у громадському житті Луцька, в 1999—2000 роках згадана як лідер «Молодої Просвіти» у Луцьку, яка зареєстрована 10 грудня 1999 року[2].

З 18 квітня 2000 року — заступник координатора та член колегії Волинської обласної організації молодіжної ініціативи «Альтернатива».

В 2002 році заснувала та лише через два роки успішно зареєструвала, разом з Ігорем Гузем та Ігорем Куликом, Волинську обласну організацію «Молодіжний націоналістичний конгрес», у 2003 році — заступник голови цієї організації. У липні 2003 року разом з Ігорем Гузем, Оленою Халімон та іншими брала участь в утворенні молодіжного табору «Прощаниця», метою якого було протидіяти вибаченню Кучми перед Польщею, та добиватися встановлення правди про українсько-польське протистояння 1943 року на Волині, однак «Беркут» розігнав цей табір, а його учасників не вдалося арештувати через втручання народного депутата Василя Червонія[3].

У 2003—2004 року була однією з координаторок, фактично очолила глобальний гуманітарний проект МНК"Свій до свого по своє": в його рамках по Україні поширено близько 3 млн примірників україномовної літератури.

В 2004 році була одним із засновників Волинської обласної організації «Студентське Братство Волині», першим керівником якої став член МНК, голова ради честі МНК Ігор Кулик[4].

Вже весною 2004 року були згадані серед керівництва «Пори» лідери — «ідеалістка» Аліна Шпак і «прагматик» Владислав Каськів.

У квітні-травні 2005 року координувала акції за звільнення з-під варти Ігоря Гузя та його прибічників, ув'язнених через участь у протестах у Мінську [5].

У 2005-2006 роках керувала штабом виборчого блоку, сформованого на виборах у Луцьку міську раду 5-го скликання — "Блок Ігоря Гузя «Національний Альянс» (список блоку очолили, разом з Гузем і Шпак, також інші колишні активісти МНК: Ігор Кулик, Андрій Бокоч, Микола Господарик, Павло Данильчук, Олександр Панасюк), але блок зазнав поразки, хоча його керівникам фаворизував, обраний 2006 року, новий мер Луцька Богдан Шиба.

У 2006—2008 роках працювала в Луцькій міськраді, була начальником управління міжнародного співробітництва та проектної діяльності[6].

У 2008—2010 роках працювала в Службі Безпеки України: консультантом, заступником начальника управління та заступником директора департаменту. Зокрема, на запрошення Володимира В'ятровича, в 2009—2010 роках, працювала на посаді заступника директора Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України[7]. Обох було усунуто з посад, як нелояльних до нового курсу президента Януковича.

У 2010—2012 роках тимчасово не працювала, проживала в Луцьку.

У 2012—2013 роках — директор Державної бюджетної установи «Волинський регіональний центр з інвестицій та розвитку»[8].

У 2013—2014 роках згадана у джерелах, як директор Центру досліджень визвольного руху, фактично ж була на той час заступником Вятровича, який був юридичним головою організації, та керівником її наукової ради.

З 21 червня 2014 року до січня 2015 року — 1-ий заступник директора Українського інституту національної пам'яті[9].

Від 4 лютого 2015 року — перший заступник голови Українського інституту національної пам'яті[10].

Під керівництвом Аліни Шпак було створено існуючу в 2014—2015 роках ліквідаційну комісію Українського інституту національної пам'яті, яка станом на 1 грудня 2015 року завершила ліквідацію попередньої юридичної особи (номер у ЄДРПОУ 37568550). Паралельно, уже з 10 вересня 2014 року перебувала на реєстрації нова юридична особа Українського інституту національної пам'яті (номер у ЄДРПОУ 39389301), яку очолив Володимир В'ятрович.

Саме Шпак Аліна Володимирівна, як голова ліквідаційної комісії «старого» Українського інституту національної пам'яті, була відповідачем позову одного з колишніх працівників інституту про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Однак у задоволенні позову суд 11 серпня 2015 року відмовив.[11].

В листопаді 2016 року була офіційним представником установи на міжнародних обговореннях перебігу декомунізації в Україні[12].

З 18 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року, після звільнення з посади Володимира В'ятровича, виконувала обов'язки голови УІНП.

19 лютого 2020 року звільнена з посади першого заступника голови Українського інституту національної пам'яти[13].

31 серпня 2020 року призначена першим заступником голови Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови[14].

Батьки — Шпак Володимир Маркович, 1952 року народження, мешканець Луцька, викладач психології ВДУ, та Шпак Алла Дмитрівна, 1959 року народження, мешканка Луцька.

Брат — Шпак Віталій Володимирович, 1986 року народження, уродженець Луцька, був головою голова станичної ради Луцької станиці Української національної скаутської організації «Пласт» у 2005—2007 роках, у 2007—2010 роках займав посаду голови Крайової Пластової Старшини, у 2010—2012 роках очолював київський офіс УКУ, у 2012 р. переїхав до США.

• Чому Донбас завжди проти?
• «РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ — ЦЕ АНТИРАДЯНСЬКЕ ПОВСТАННЯ», — АЛІНА ШПАК
• Ленінопад — не вандалізм, а гігієна — Дмитро Капранов
• Аліна Шпак про скандал між Польщею та Україною / ІнфоДень / 06.11.2017
• Ми протиставляємося не перемозі, а «побєдобєсію», — Аліна Шпак
• Україна нарешті почала говорити «ні», — Аліна Шпак на Файній гутірці у Луцьку
• Концепція Великої вітчизняної надто вузька для України, — Аліна Шпак
• Аліна Шпак: декомунізація: проблеми урбанонімії
• Комуністичні, нацистські символи можна вживати з освітньою метою — Інститут Нацпам'яті. Відео
• Імена всіх співучасників радянського терору мають бути відкриті для суспільства, — Аліна Шпак
• «Запали свічку пам'яті»: роковини Голодомору — Аліна Шпак — ІнфоДень — 22