Шплінт

Шплінт[1], у 1920-х роках також запропоновано термін заволі́чка[2] (нім. Splint, англ. split pin, cotter pin) кріпильний елемент у вигляді невеликого дротяного стержня, зігнутого навпіл, що запобігає самовідгвинчуванню корончастих і прорізних гайок, а також спаданню розташованих на гладких валах чи осях деталей[1].

Використання шплінта для захисту осі від самовільного висування
Захист гайки від самовільного відгвинчування

Матеріали виготовлення

Виготовляють шплінти з низьковуглецевих сталей, корозієстійкої сталі або сплавів кольорових металів. За необхідності можуть мати покриття товщиною від 6 до 12 мкм.

Умовне позначення шплінта

Вказують: назву, умовний діаметр шплінта, позначення марки матеріалу, виду покриття, товщину покриття і позначення стандарту.

Приклади умовних позначень шплінтів:

1. Шплінт з умовним діаметром 4 мм, довжиною 32 мм з низьковуглецевої сталі, без покриття:

Шплінт 4×32 ГОСТ 397-79

2. Те саме з латуні Л63 з покриттям 03 товщиною 9 мкм:

Шплінт 4×32.3.039 ГОСТ 397-79

Примітки

  1. Шплінт // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11, С. 525.
  2. Шелудько, Іван Михайлович. Словник технічної термінології / І. Шелудько, Т. Садовський ; Українська академія наук, Інститут української наукової мови, Технічний відділ ; зредагував технічний відділ інституту Інституту наукової мови УАН. — [Київ]: Державне видавництво України, 1928. — 588 с.

Джерела

  • ГОСТ 397-79 Шплинты. Технические условия.
  • Анурьев В. И. Справочник конструктора-машиностроителя [Text] / Ред. И. Н. Жесткова. — 8-е изд., перераб. и доп. — М. :Машиностроение, 1999. — В 3 т. Т. 1. — 8-е изд., перераб. и доп. — 2001. — 920 с. — ISBN 5-217-02963-3
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.