Шрамківський цукровий завод

У 1909 році в селі Шрамківка Ковалевської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії почалося будівництво цукрового заводу, який розпочав роботу в 1911 році[1]. Сировиною для виробництва були цукрові буряки.

З квітня 1910 року, по жовтень 1912 року, на цукровому заводі працював майбутній генерал-майор Михайло Дмитрович Гончаров .

Восени 1918 року повіт окупували австро-німецькі війська, які залишалися тут до листопада 1918 року. Надалі, до 1920 року, Шрамківка залишалася в зоні бойових дій громадянської війни, але надалі цукровий завод відновив роботу.

У першій половині вересня 1920 року на Шрамківський завод було скоєно напад повстанського загону Сурупа та Жадана[2] .

7 листопада 1920 року, коли на Шрамківському цукрозаводі збиралися святкувати третю річницю Жовтневого перевороту в Петрограді, повстанський загін Сурупа і Жадана знову напав на підприємство, захопив його територію, розташувався на відпочинок на широкій леваді і став перековувати коней. В цей час на них напав з боку Кононівки кавалерійський полк Червоної Армії.

У 1921 році на цукрозаводі розташовувався гарнізон Червоної Армії. Після тривалої перерви з 1918 року, тільки з 1921 року цукрозавод відновив свою роботу.

У 1922 році до складу цукрозаводу увійшов Драбівський радгосп.

З 1950-х років. на цукрозаводі працював відомий житель села Шрамківка, колишній шкільний вчитель фізкультури та військової підготовки з числа представників козачого стану Полтавської губернії Антон Андрійович Долгий (1903—2004), уродженець села Капустинці, довгожитель, очевидець багатьох подій в історії колишнього Пирятинського повіту Полтавської губернії, у тому числі розкуркулення, колективізації, голодомору, сталінських репресій, гітлерівської окупації села, вчитель та багаторічний співрозмовник уродженця села Шрамківка, заслуженого українського краєзнавця Володимира Павловича Щерби, зібрав чимало фактів з історії цукрозаводу в рідному селищі[2].

У ході Великої Вітчизняної війни з вересня 1941 до вересня 1943 року село було окуповане німецькими військами, у цей час на території цукроварні знаходився концентраційний табір для радянських військовополонених[3].

Після закінчення бойових дій завод було відновлено[4] і у 1945 році він відновив роботу. Після війни завод був перетворений на Шрамківський цукровий комбінат (до складу якого увійшли цукровий завод та бурякорадгосп, на балансі якого знаходилося 2,6 тис. га землі). У 1972 році загальна чисельність робітників та інженерно-технічних співробітників заводу становила 692 людини, десять із них за виробничі досягнення були нагороджені орденами та медалями СРСР[1].

Загалом, у радянські часи цукровий комбінат був найбільшим підприємством селища[4][1][5][6], на його балансі перебували об'єкти соціальної інфраструктури.

Після проголошення незалежності України комбінат перейшов у володіння Державного комітету харчової промисловості України[7].

У липні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію комбінату[7]. Надалі державне підприємство було перетворене на відкрите акціонерне товариство «Шрамківський цукровий завод».

Також, у 1996 році було випущено короткометражний фільм, присвячений історії підприємства.

• Шрамківський цукровий завод 1996 рік