Шрамченко Михайло Миколайович

Михайло Миколайович Шрамченко (*30 жовтня 1856 року, Брянськ — †1919, Чернігів) — державний діяч Російської імперії українського шляхетського походження. Нижньогородський, Вологодський губернатор. Загинув на території УНР під час російської інтервенції.

Шрамченко Михайло Миколайович
Шрамченко Михайло Миколайович
Прапор
Нижньогородський губернатор
10 лютого 1907  1910
Попередник: Фредерікс Константин Платонович
Спадкоємець: Хвостов Олексій Миколайович
Прапор
Вологодський губернатор
1910  1913
Попередник: Хвостов Олексій Миколайович
Спадкоємець: Бологодський Яків Дмитрійович
 
Народження: 30 жовтня 1856(1856-10-30)
Брянськ
Смерть: 1919(1919)
Чернігів
Освіта: Михайлівська військова артилерійська академія
Партія: Союз російського народу
Нагороди:
Орден Святого Володимира
Орден Святого Станіслава
Орден Святої Анни

Біографія

Сім'я

Народився в Брянську, походить з шляхетського роду Чернігівської губернії, син командувача (пізніше начальника) Санкт-Петербурзького арсеналу (1866-1883 роки) генерал-майора Миколи Олексійовича Шрамченка (1825-1883)і Катерини Петрівні Травіної.

Михайло Миколайович Шрамченко був двічі одружений. Першим шлюбом з Софєю Олександрівно Літинською, дочкою генерал-майора (розлучилися) Другим шлюбом з Олександрою Костянтинівною Редіною, раніше була заміжня за іншим представником роду, Олександром Олександровичем Шрамченком.

Служба

Закінчив Михайлівське артилерійське училище і випущеній в артилерію з чином підпоручика (16 квітня 1878 року), потім продовжив освіту в Міхайлівській артилерійській академії, яку закінчив у 1884 році. Звання поручика отримав 24 березня 1885 року, завідувач господарською частиною батареї. У 1890 році вийшов у запас і перейшов на земську службу. З 2 травня 1890 року земський начальник 1-ї ділянки (Олешівська и Держанівськая волості) Козелецького повіту Чернігівської губернії. На цій посаді прослужив 11 років. За успіхи, досягнуті в роботі, в 1901 році був призначений членом Чернігівської губернської в селянських справах прісутності.

У 1906 году був призначення Бесарабським віце-губернатором, 22 грудня того ж року отримав чин дійсного статського радника. На цій посаді він нещадно придушував революційний рух в Кишиневі під час подій 1905—1907 років. Став активним діячем правомонархічного «Союзу російського народу». Завдяки цьому, був помічений в урядових верхах і в лютому 1907 року призначений Нижнегородським губернатором. Характеризувався як хваткий і енергійний, але не особливо самостійний губернатор. Керував губернією з необхідною після кривавих подій 1905 року твердістю. У грудні 1908 року він був обраний есерами як об'єкт для терористичного акту. У листі начальника відділення по охороні громадської безпеки і порядку в місті Москві від 8 грудня 1908 року повідомлялося:

"Думка про це зустрінута в обласному комітеті Центральної області партії соціалістів-революціонерів співчутливо, причому вважається, що цей терористичний акт необхідно здійснити з огляду на той вплив, яким М. М. Шрамченко користується в Міністерстві внутрішніх справ, причому характер цього впливу прирівнюється до впливу графа Ігнатьєва , убитого в Твері".

Та все ж Михайло Миколайович благополучно уникнув замаху.

На посаді губернатора, інспектував повіти, готуючись до святкування 300-річчя царювання дому Романових. Згубило його недотримання норм загальноприйнятої моралі: законній дружині набридли нескінченні романи волелюбного чоловіка, і вона написала скаргу в Сенат. І як наслідок, був переведений з Нижньогородської губернії за скандальні любовні пригоди.

Завдяки зв'язкам, в серпні 1910 року був призначений Вологодським губернатором. Керував губернією по липень 1913 року, намагаючись, як і раніше, правити «твердою рукою». Пізніше був звільнений у відставку. Змінив його на цій посаді Бологовський. До революції 1917 року служив дільничним мировим суддею Козелецького повіту.

У 1919 році проживав в Чернігові. Був заарештований і потім в серпні 1919 року розстріляний. В деяких матеріалах помилково називається колишнім Вятським губернатором.

Нагороди


Джерела

  • Иванова Т. Стрельба и танцы: [К. П. Фредерикс и М. Н. Шрамченко] [Текст] / Т. Иванова // Нижегородский рабочий. — 2001. — 1 нояб. (№ 218). — С. 8.
  • Макаров И. «…и приводит домой проституток». Михаил Николаевич Шрамченко. 1907—1910 [Текст] / И. Макаров // Макаров И. Губернаторы и полицмейстеры: нижегородские были. — Нижний Новгород: Изд-во «Книги», 2005. — С. 285—293. 1910—1912 гг.
  • Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. — Т. 5. Ш—Я. — Ч. 5. — Киев-СПб., 2004. — С. 46-47, 53.
  • Список лиц служащих по ведомству Министерства внутренних дел 1909 года. Ч. II (Губернии, области и градоначальства). — СПб., 1909. — С. 385.
  • Список гражданским чинам четвёртого класса. Исправлен по 1 марта 1913 года. — СПб., 1913. — С. 1303—1304.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.