Штепа Антон Гнатович

Штепа Антон Гнатович родом з с. Сваричівки на Чернігівщині[3]. З ранніх років виявив неабиякий хист до майстрування. Батько вчив його грамоти і Антон у 9 років пішов до школи. У 16 років вже був гарним кравцем, ремонтував годинники, швейні машинки, виготовляв із монет обручки, у фотоапарат заглядав і у радіо. Сам добре грав на багатьох музичних інструментах і навчав приятелів. Далі почав сам виготовляти інструменти: скрипки, балалайки, мандоліни, контрабас, барабан, ліри[4]. У 1926 сконструював першу в селі функціональну модель парової машини. Почав займатися різьбою, вирізьбив кілька сюжетів до творів Т.Шевченка та його портрет, а також інші роботи.

Самотужки освоїв гру на лірі. І часто виступав граючи на лірі, скрипці, гармошці. Згодом його твори поповнили музеї Чернігова, Канева, Києва, Ічні, Батурина, Качанівки.

Штепа Антон Гнатович автор дерев'яних скульптурних композицій і барельєфів з життя українського народу: «Ішов кобзар до Києва та й сів спочивати» (1966), «Наймичка», «Лірник», «Тарас Бульба», «Жнива», «Молотьба», «Випив чарочку, не більше», портрет І. Котляревського тощо.

Дві роботи А.Штепи увійшли до унікального видання початку 1970-х років — книги «Народні перлини». Важливою подією в житті митця став вихід у світ альбома «Антон Штепа» (видавництво «Мистецтво», 1986) за упорядкуванням і з передмовою М. Я. Куницької. До 85-літнього ювілею А. Г. Штепі присвоєно звання заслуженого художника України, а до 90-ліття — народного художника України. Ічнянською кіностудією «Сівач» про нього відзнято два фільми («Чародій» (1972) та «Людина і дерево» (1980), режисер Станіслав Маринчик). Його образ увічнено скульптором Оленою Молдаван та художником Петром Ганжею.

1983 у Чернігівському історичному музеї були виставлені його твори, зібрані з різних музеїв України.

Багато творів, як народний митець-різьбяр та художник, присвятив лірникам та кобзарям.

23 листопада 2003 в будинку ветеранів сцени в Києві відзначено 100-річний ювілей народного умільця, лірника, музики Антона Штепи. Про цікаве повне пригод прожите життя і творчість А.Штепи маємо багато публікацій в окремих виданнях (книгах) — понад 20, в часописах, газетах — близько 30, в журналах — близько 20, а також в 15 каталогах. Він вів щоденник і опублікував кілька своїх дописів в часописах.

22 листопада 2013 року, з нагоди 110-річчя від дня народження Антона Штепи, було відкрито меморіальну дошку на будинку різьбяра у с. Сваричівка[5].

• Штепа А. Про голодомор. // Зірка. — 1993, 8 жовтня. — С.1;
• Штепа А. На благо Вітчизни (Про передачу місячної пенсії в фонд миру). // Трудова Слава. — 1984. — 17 січня, — С.4;
• Штепа А. Мене вбивали серед білого дня… // Гарт. No16, 1995, 14 квітня. С.1.

«Антон Штепа та його дружина Маруся були найкращими людьми у моєму житті. Вони вміли любити по-справжньому. Також їх син Анатолій /на фото, де коза танцює/. З великою тугою за ними» — Олеся Штепа.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 287
• Нещасний щасливець. Спомини. — Роздуми. (100 літтю А. Штепи присвячується), К.: 2005, Вид. Укр. центр нар. культури, «Музей І. Гончара», Фонд І. Гончара, ПП Верещинські.

• Штепа Антон Гнатович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 993-994.

• композиція «Йшов кобзар до Києва…»
• Духовні скарби. АНТОН ШТЕПА
• Штепа Антон Гнатович на сайті Національної Спілки Художників України
• Антон Штепа. Різьбярство. Каталог. Київ, 1976.