Штепенко Олександр Павлович

Олекса́ндр Па́влович Штепе́нко (1904—1972) — полковник авіації, Герой Радянського Союзу (1942).

Штепенко Олександр Павлович
Народження 10 жовтня 1904(1904-10-10)
Великомихайлівка
Смерть 15 січня 1972(1972-01-15) (67 років)
Москва
Поховання Введенське кладовище
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил  ВПС СРСР
Звання  Полковник авіації
Війни / битви Радянсько-фінська війна (1939—1940)
Друга світова війна
Нагороди
Медаль «За трудову відзнаку»

Життєпис

Народився 1904 року в селі Велика Михайлівка — нині Покровського району Дніпропетровської області. Закінчив 7-річну школу, разом з батьком займався покрівельними роботами на висотних будовах, перекривали дзвіниці.

1926-го поступає на службу до ВМС СРСР. 1927 року закінчує електромінну школу за спеціальністю «радист», до 1933-го служив в авіаційній частині у Севастополі.

Працював старшим радіотехніком в НДІ проблем Півночі, від 1933 року з власної ініціативи влаштувався на роботу в Управління Полярної авіації та відправлений на рік в експедицію у Тіксі — для освоєння моря Лаптєвих, штурман літака, екіпаж Дорньє Валь «СРСР Н-8» Павла Георгійовича Головіна. Від 1935 року — штурман корабля Єнісейської авіагрупи, Головне управління Північного морського шляху. Літав на «Дорньє Валь» та Р-6 в екіпажах Павла Головіна, Михайла Козлова, Івана Черевичного. Як штурман на літаку ТБ-1 брав участь в першій зимовій трансарктичній повітряній експедиції по обльоту полярних станцій усього північного узбережжя СРСР. Під час експедиції було подолано 23000 кілометрів, здійснено 47 приземлень. Протягом 1937—1938 років на «Sikorsky S-43» «СРСР-207» Олексія Граціанського брав участь у пошуках зниклого екіпажу С. О. Леваневського. Від 1938 року в складі екіпажу Михайла Козлова здійснював льодові розвідки в Карському морі — за ці роботи був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1939 року закінчує Курси вищої підготовки штурманів при військово-повітряній інженерній академії.

Учасник радянсько-фінської війни, здійснив 15 вильотів на бомбардування військових об'єктів противника, за що відзначений орденом Червоного Прапора.

Початок нацистсько-радянської війни зустрів в повітрі під час польоту на льодову розвідку в Карському морі у складі екіпажу Михайла Водоп'янова. Після звістки екіпаж відлітає до Москви та скеровується в полк дальніх бомбардувальників, що саме формувався. З липня 1941 року перебував на фронтах нацистсько-радянської війни, майор, штурман ескадрильї 746-го авіаційного полку, 81-ша далекобомбардувальна авіаційна дивізія. У серпні 1941 року в складі екіпажу Водоп'янова був флагштурманом одного із нальотів радянських бомбардувальників на Берлін. Стартувавши з фронтового аеродрому, група бомбардувальників вийшла точно на Берлін та здійснила удар по об'єктах. Під час одного із бойових вильотів осені 1941 року Олександр Штепенко здійснив надзвичайно точне скидання бомб — при сильному боковому вітрі 10 бомб потрапили по всій довжині ешелону з набоями, що рухався.

За 12 успішних бойових вильотів 20 лютого 1942-го нагороджений другим орденом Червоного Прапора, 22 квітня 1942-го — за наступні 16 результативних нічних вильотів у складі майора С. О. Асямова — представлений до звання Героя Радянського Союзу (присвоєне 20 липня 1942 року)[1].

Штурман ескадрильї 746-го авіаційного полку, до кінця квітня 1942 року на літаку Пе-8 здійснив 28 бойових вильотів — на бомбардування об'єктів в глибокому тилу противника, зокрема, на Берлін та Кенігсберг; в бойових вильотах двічі зазнавав поранень.

Травнем 1942 року був штурманом — командир екіпажу майор Пуусепп Ендель Карлович, другий пілот — капітан Обухов Василь Михайлович, другий штурман — капітан Романов Сергій Михайлович, на бомбардувальнику ТБ-7 здійснювали виконання урядового завдання по доставці радянської делегації — на чолі з наркомом Молотовим — у Велику Британію та США; пролітали через територію Третього Рейху, Північне море, Атлантику, здійснюючи проміжні зупинки в Шотландії, Ісландії та Канаді. 31 грудня 1942 року нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Загалом за час війни Олександр Штепенко здійснив на Пе-8 78 успішних бойових вильотів. Від червня 1943 року та до кінця війни перебував на посаді старшого помічника начальника інспекції 18-ї повітряної армії по штурманській службі; навчав штурманів, розробляв програми по їх навчанню

Після закінчення війни продовжував службу в ВПС СРСР. В березні — травні 1948 року брав участь в високоширотній повітряній експедиції «Північ-2». З 1955 року перебував у запасі.

Помер 1972 року в Москві.

Вийшли друком його мемуари «На бомбардувальнику далекої дії» та «Особливе завдання».

Нагороди

  • Герой Радянського Союзу
  • 3 ордени Леніна
  • 3 ордени Червоного Прапора
  • орден Трудового Червоного Прапора
  • орден Олександра Невського
  • орден Вітчизняної війни 1 ступеня
  • орден Червоної Зірки
  • медаль «За трудову відзнаку» (1939)

Вшанування

  • у Великій Михайлівці його іменем названо вулицю
  • на будівлі школи, котру закінчив Олександр Штепенко, встановлено меморіальну дошку на його честь.

Примітки

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 20 июня 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942.   24 (183) (30 червня). — С. 1.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.