Штрамберкські вуха

Штрамберкські вуха (чеськ. Štramberské uši) — борошняни кондитерський виріб з пряникового тісту з додаванням меду та набору спецій (гвоздика, кориця, аніс тощо), точний склад і об'ємні частки яких довгий час зберігалися кулінарами з Штрамберку в таємниці. У 2007 році Європейська комісія привласнила продукту статус PGI (Захищене географічне зазначення)[1].

Штрамберкські вуха
Походження Чехія

Легенда про виникнення

За переказами штрамберкські вуха з'явилися на світ після 1241 року, коли в ході Західного походу Монгольської імперії це місто було обложене великим воїнством татаро-монголів. Оборонцям допомогли наступні сильні зливи. Вони зруйнували греблю біля ставків, де розводили рибу, і направили водний потік на табір ворога. Противник відступив. На місці його стоянки було знайдено багато мішків з людськими вухами, які завойовники відправляли ханам Батию і Кадану в якості свідоцтва своїх перемог[2][3]. На згадку про загублених християн на Вознесіння Господнє в Моравії стали випікати цей кондитерський виріб, який наразі зазвичай вживають з морозивом, збитими вершками або фруктовим пюре[4].

Рецепт приготування

Мед розтоплюють, додають масло і вводять всі прянощі. В однорідну масу вводять борошно і ще раз добре перемішують. Тісто відстоюється два дні, після чого його розкочують і вирізують кружечки. Випікають на деку, змазаним маслом, при температурі 180 градусів близько п'яти хвилин до появи золотистого кольору. Теплі кружечки згортають в трубочки. Зберігають в сухому місці, щоб не допустити розм'якшення виробу. При збереженні класичної рецептури з одного кілограма тіста має вийти 120 «вух»[2].

Примітки
  1. EC Registered CZ/PGI/0005/0378
  2. Справжні чеські ласощі: штрамберські вуха (рос.). Чехія сьогодні. 28.10.2011. Процитовано 10 січня 2017.
  3. Šmehlík, 2012, с. 78.
  4. Наша марка в Европе (рос.). Чехия. Панорама. 31.07.2009. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 10 січня 2017.

Література
  • Vladimír Šmehlík. Okręg Morawsko-Śląski - przewodnik turystyczny. — Praha : Freytag & Berndt, 2012. — 79 с. — ISBN 978-80-87503-12-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.