Штраух Максим Максимович

Максим Максимович Штраух
рос. Максим Максимович Штраух
Народився	11 (23) лютого 1900; Москва, Російська імперія
Помер	3 січня 1974 (73 роки); Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар :
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Peter and Paul Male Lutheran Schoold
Заклад	Державний театр імені Вс. Мейєргольдаd, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Державний академічний Малий театр Росії, Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна і Московський академічний театр імені Володимира Маяковського
Роки діяльності	1920—1966
Дружина	Юдиф Глізер
IMDb	nm0795500
	Нагороди та премії

Макси́м Макси́мович Штра́ух (23 лютого 1900 — 3 січня 1974) — радянський актор театру і кіно, театральний режисер.

Народний артист СРСР, лауреат Ленінської та Сталінської премій.

Життєпис

Народився в Москві в родині лікаря.

Протягом 1910—1918 років навчався у Петропавлівській гімназії в Москві. З 1916 року працював карикатуристом у театральному журналі «Рампа і життя».

З початком громадянської війни в Росії вступив до лав Червоної армії.

Після демобілізації у 1920—1924 роках працював актором Першого робітничого театру Пролеткульту. У 1924—1929 роках — актор і режисер-асистент фабрики «Держкіно» (нині — кіностудія «Ленфільм»). У 1929—1931 роках — актор і режисер Театру імені В. Е. Мейєрхольда. З 1932 року — актор і режисер Театру Революції (з 1943 року — Московський театр драми, нині — Театр імені В. В. Маяковського), у 1938—1942 роках був його художнім керівником. У 1950—1957 роках — актор Малого театру. У 1957—1958 роках — актор Московського драматичного театру імені О. С. Пушкіна. З 1958 року — актор і режисер Театру імені В. В. Маяковського.

Творчим успіхом М. М. Штрауха стало втілення образу В. І. Леніна в спектаклях і у фільмах, поставлених режисером С. Й. Юткевичем: «Людина з рушницею» (1938), «Яків Свердлов» (1940), «Розповіді про Леніна» (1958), «Ленін у Польщі» (1966), тощо.

Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і почесні звання

Орден Леніна (1970).
Орден Трудового Червоного Прапора (01.02.1939).
медалі.
Народний артист СРСР (1965).
Народний артист РРФСР (1947).
Заслужений артист РРФСР.
Лауреат Ленінської премії (1959).
Лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1951).
Лауреат Сталінської премії 2-го ступеня (1949, 1951).

Фільмографія

1925 — Страйк — шпик.
1929 — Привид, який не повертається — сищик.
1930 — Державний чиновник — Аполлон Фокін.
1932 — Для вас знайдеться робота.
1933 — Дезертир — перший бонза.
1933 — Конвеєр смерті — епізод.
1935 — Суворий юнак — Федір Цитрон.
1938 — Виборзька сторона — В. І. Ленін.
1938 — Лікар Айболить — Айболить.
1938 — Людина з рушницею — В. І. Ленін.
1940 — Яків Свердлов — В. І. Ленін.
1942 — Його звуть Сухе-Батор — В. І. Ленін.
1943 — Два бійці — професор.
1943 — Юний Фріц — професор «антрепалогіі».
1946 — Клятва — американський журналіст Роджерс.
1946 — Старовинний водевіль — Мордашев.
1947 — Світло над Росією.
1948 — Суд честі — Олександр Олександрович, голова Урядової комісії.
1949 — Сталінградська битва — В. М. Молотов.
1949 — Падіння Берліна — В. М. Молотов.
1950 — Змова приречених — американський посол Мак-Гілл.
1956 — Справа № 306 — Іркут.
1956 — Вбивство на вулиці Данте — Філіп, батько Шарля Тібо.
1957 — Розповіді про Леніна — В. І. Ленін.
1957 — Ленінградська симфонія — професор Багдасаров.
1965 — Ленін у Польщі — В. І. Ленін.

Літературна діяльність

М. М. Штраух є автором книги «Головна роль», виданої у 1977 році.

Особисте життя

Був одружений з актрисою Юдиф Глізер (1904—1968).

Після смерті дружини деякий час співмешкав з акторкою Катериною Градовою (1946).

Посилання

Максим Штраух — биография, информация, личная жизнь. (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.