Штурм Богородчанського замку

Штурм Богородчанського замку  — взяття силами опришків Олекси Довбуша Богородчанського замку який охороняв солдатський гарнізон. Богородчанський замок використовувався як сховище грошей і важливих документів, був добре укріплений та мав боєздатний солдатський гарнізон.

Штурм Богородчанського замку
Дата: серпень 1744 року
Місце: селище Богородчани
Результат: перемога опришків
Сторони
Опришки Річ Посполита
Командувачі
Олекса Довбуш Каштелян Подлянський
Військові сили
невідомо невідомо, солдатський гарнізон
Втрати
невідомо невідомо

У районі замку проявляли велику активність опришки у тому числі підрозділи опришків Олекси Довбуша, але місцеві шляхтичі були повністю впевнені, що такий замок (фортецю) не по силах взяти штурмом «зграї гірських розбійників» саме такої думки були польські шляхтичі про підрозділи опришків. Тому масово залишали тут на зберігання власні скарбниці, вважаючи що тут вони будуть у повній безпеці.

Зібравшись біля селища Солотвин, опришки Довбуша спланували свої дії[1]. Потім вони наблизилися до замку і пішли на несподіваний штурм, у запеклому бою опришки оволоділи замком перебивши польський солдатський гарнізон[2]. Опришки захопили велику здобич, за приблизними підрахунками збитки завдані місцевій шляхтi становили десятки тисяч злотих[3]. У замку знаходилися скарбниці каштеляна Подлянського, пана Косановського, панiв Романовських. В архівних документах записано, що опришки заволоділи монетами «самими тилерами, бiльш-менш на 2 тисячi злотих» і це була тільки частина захоплених цінностей.

Довбуш з іншими опришками вивіз і заховав здобич, потім спалив замок разом з польськими документами що там зберігалися, серед яких були податкові книги і судові акти (в тому числі на опришків і селян)[4]. Однак гроші і всілякі інші скарби зовсім не були головною метою Олекси Довбуша. Він дійсно досить часто роздавав їх бідним.

Довбуш поділився захопленим золотом з місцевим священиком. На ці кошти місцева громада звела церкву. У пам'ять про діяльність у цьому районі Олекси Довбуша збереглися географічні назви, у сусідньому селі Саджаві урочище досі зветься «Довбушівським», а біля Замкової гори є «Довбушева криниця»[5]. Як Довбуш розпорядився основною частиною скарбів так і залишається таємницею. Відомо лише, що наступну зимiвку він провів у Чорногорi, де навіть збудував собі кам'яну хату[6]. З тих пір ходять численні легенди про скарби Довбуша, багато дослідників намагалися і намагаються їх знайти про те всі спроби завершуються невдало.

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.