Солотвин (смт)
Солотвин (до другої половини XVI століття — Краснопіль) — селище міського типу в Україні, в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, на Гуцульщині, центр селищної ради. Розташоване в передгір'ях Ґорґанів, над річкою Бистрицею Солотвинською за 20 км від районного центру та за 19 км від залізничної станції Надвірна. Населення — 3 916 осіб (2011).
| смт Солотвин | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район/міськрада | Івано-Франківський район | ||
| Рада | Солотвинська селищна рада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | |||
| Перша згадка | 12 століття | ||
| Статус | із 1940 року | ||
| Площа | 19 км² | ||
| Населення | ▼ 3891 (01.01.2017)[1] | ||
| Густота | 206 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 77753 | ||
| Телефонний код | +380 3471 | ||
| Географічні координати | 48°42′18″ пн. ш. 24°25′16″ сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 421 м[2] | ||
| Водойма | річка Бистриця Солотвинська, потік Любенець | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Надвірна | ||
| До станції: | 22 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - автошляхами: | 40 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | смт Солотвин, вул. Чорновола, 7 | ||
| Карта | |||
  Солотвин | |||
 Солотвин | |||
 | |||
|
| |||
Географія
У селищі потік Любенець впадає у Бистрицю Солотвинську.
Історія
Солотвин належить до найдавніших поселень Прикарпаття. Вперше згадується у Галицькому літописі XII століття. Землі між Карпатами і Золотою Бистрицею (з середини XVII — Бистриця Солотвинська) тоді належали боярському родові Доброславичів, які й збудували в урочищі Золочівське замок з оборонними вежами і місто Краснопіль. Немає сумніву, що топонімічна назва поселення пов'язана з довколишньою мальовничою природою — залісненні гори, а біля їх підніжжя — поле-долина аж до річки. У сиву давнину Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів монголо-татар, зокрема, у 1241 році.
У другій половині XIV століття Краснопіль, замок та околиці захопили польські феодали — магнати Яблоновські.
Краснопіль зазнав певного поступу в XVII столітті коли він належав графському[джерело?] роду Яблоновських. У містечку розвивалися різні промисли: ткацтво, шевство, столярство, кушнірство, ковальство. Але найбільш прибутковим на той час був видобуток солі на околицях. Розвиток соляного промислу став підставою для того, що магнати Яблоновські у 1658 році перейменували Краснопіль на Солотвин. Герб на печатці містечка за своєю символікою належав до тогочасних «соляних» міських гербів Прикарпаття: дві бочки солі (можливо, меду), над якими три топки солі.
Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів кримських татар, зокрема, 1676 року.
Внаслідок першого поділу Польщі в 1772 році місто потрапило під владу монархії Габсбургів (Австрії). З 1779 року Солотвин став власністю австрійської державної скарбниці.
Після розпаду австро-угорської монархії Солотвин став частиною ЗУНР.
Після нетривалого існування ЗУНР Солотвин знову на два десятиліття опиняється під польською займанщиною.
На початку ХХ ст. жителі селища Солотвино об'єдналися у єдине на той час українське культурно-просвітницьке товариство «Просвіта», військово-спортивне товариство «Луг», в якому молоді хлопці вивчали військові вправи. При церкві Різдва Пресвятої Богородиці діяла захоронка, де дітей дошкільного віку виховували в українському дусі п'ять монахинь-служебниць.
22 вересня 1939 року Солотвин анексували частини «Красной Армії». 1940 року Солотвин став селищем міського типу.
На початку липня 1941 року Солотвин окупували гітлерівські війська.
25 липня 1944 року наступаючі частини Червоної Армії вибили німців із Солотвина.
«Утверджуючись», радянська влада відразу ж повела боротьбу з ОУН і збройними відділами УПА, які чинили відчайдушний спротив новій «владі». Чи не щодня «червонопогонники» влаштовували облаву, просічуючи ліси, вдавалися до каральних акцій не лише проти підпілля, але й проти мирного населення, які підтримувало повстанський рух. Сотні підпільників ОУН та вояків УПА було закатовано у тюремних камерах райвідділу НКДБ, МДБ, КДБ (у післявоєнний час селище Солотвин 15 років було райцентром).
Доба незалежності
У часи національного відродження, в 1992 році, з ініціативи комбатанта УПА, солотвинця Михайла Дерев'янка прах 26 загиблих борців за волю України вдячні нащадки перенесли в братську могилу на цвинтарі, а дещо пізніше впорядкували це священне місце.
9 серпня 2015 року митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф в Солотвині звершив чин освячення Храму на честь Великомученика Пантелеймона.
До складу Солотвинської селищної ради входять смт Солотвин і присілок Заріччя. Загальна площа території ради становить 1895 га, площа населеного пункту — 734,4 га. Нараховується 1200 дворів і проживає 3878 осіб.[3] Наявна Солотвинська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів[4].
Відомі люди
Народились
- Іван Чмола (1892–1941?) — військовий та педагогічний діяч у Галичині; до 1914 один з основоположників Пласту та стрілецького руху; з 1914 старшина УСС, згодом організатор і полковник Січових Стрільців у Києві, 1919 комендант куреня, а потім коша Січових Стрільців. В 1941 арештований більшовиками, страчений в Дрогобицькій в'язниці.
- Янович Володимир — лікар, громадський діяч.
- Мартинець Михайло Петрович — Державний секретар земельних справ ЗУНР.
- Шебунчак Богдан Теодорович — український лікар, громадський діяч.
- Боднарчук Петро Іванович (1934—1989) — український радянський математик.
Перебували
- Капущак Іван — український громадсько-політичний діяч Галичини, посол австрійського парламенту (Рейхстагу).[5]
Солотвинські старости
- Владислав Рей — любельський воєвода
- Адам Пйотр Тарло (†1719) — воєвода любельський[6]
- Павел Бенуа
Галерея
.jpg.webp)
Пам'ятник Ісусу Христу
Храм Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ
Будинок Культури
Єврейське кладовище
Див. також
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- weather.in.ua
- Stanisław Hwałek — «Górnictwo soli kamiennych i potasowych», Katowice 1971
- Солотвинська загальноосвітня санаторна школа-інтернат
- Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848).— К.: Атіка, 2006.— 160 с.— С. 129. ISBN 966-3261-191-9
- Tarłowie (02) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Солотвин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Федунків З. Б. Солотвин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 706. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Sołotwina // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 65. (пол.). — S. 65—66. (пол.)