Шулевський Борис Борисович

Бори́с Бори́сович Шуле́вський — український геральдист. Автор понад 40 гербів і проектів гербів міст і селищ міського типу України.

Борис Шулевський
Країна  Україна
Національність українець
Галузь геральдика
Відомий завдяки: створенню понад 40 гербів і проектів гербів міст і селищ

Був членом Комісії з геральдики Всесоюзного об'єднання колекціонерів-фалеристів (ВОКФ), головою Експертної групи Комісії з геральдики ВОКФ.

Творчість

Автор гербів міст і селищ міського типу Хмельницької області — Дунаївців (затверджено 25 січня 1990 року), Городка (затверджено 23 червня 1989 року), Ярмолинців (затверджено у січні 1991 року), Сатанова (затверджено 23 червня 1989 року) [1]. Ці герби, як зазначив історик Юрій Савчук, об'єднуються деякими спільними рисами: це характерний поділ щита, зображення у вільному полі золотого усміхненого сонечка, написи — назви міст. Хоча проекти Шулевського позначені прагненням опертись на історичну традицію. проте це прагнення не завжди послідовне. Зокрема, він відкинув старовинну емблему Дунаївців, яка, за словами Юрія Савчука, «могла б стати окрасою будь-якого європейського герба» (мається на увазі зображення журавля з каменем у піднятій лапі; його повернено до герба міста ухвалою сесії Дунаєвецької міської ради від 9 квітня 2003 року). Також, на думку Юрія Савчука, невдалими були спроби Шулевського поєднати давні й новочасні символи. [2].

У 1960—1980 роках Борис Шулевський ввів до опису створених ним ескізів гербів нове поняття — «український щит». Хоча зображення були вміщені в доволі традиційну для Європи форму щита — іспанську, з округлою базою, геральдист-оформлювач пішов далі: цей щит він ввів додатково ще до одного щита, поданого у вигляді картуша (це видно на прикладі гербів Бородянки, Кагарлика, Сквири, Рокитного, Козина, Ржищева, Українки, Ворзеля, Бучі Київської області). Очевидно, саме щит-дублер і вважав Шулевський «українським», хоча за типологією той схожий до варязького. Гостра критика геральдистів на адресу нововведення, зокрема Георгія Вілінбахова [3], дещо призупинила множення помилок, хоча, як зазначила історик Ярослава Іщенко, «на місцях ще продовжували існувати і навіть затверджувати новотвори з назвою міста в главі, з дивовижними формами щита та подібними за графічно-мистецьким втіленням фігури (будівлі, терикони, палаючі зірки, тепловози, рейки, знаряддя праці тощо), що аж ніяк не вирізняли місто» [4].

  • Герб Бородянки (1990)
  • Герб Кагарлика (1989)
  • Радянський герб Сквири (1989)
  • Радянський герб Ржищева (1990)
  • Герб Козина (1989)
  • Радянський герб Українки (1989)
  • Радянський герб Ворзеля (1990)
  • Радянський герб Бучі (1990)
  • Радянський герб Фастова
  • Радянський герб Березані (1990)
  • Радянський герб Гостомеля (1990)

Примітки
  1. Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — С. 14, 15, 28, 38.
  2. Савчук Юрій. Міська геральдика Поділля. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 1995. — С. 120.
  3. Вестник геральдиста. — 1990. — № 2(3). — С. 16
  4. Іщенко Ярослава. Геральдична мова й термінологія, основні приписи та наукові поняття. Архів оригіналу за 24 січня 2011. Процитовано 24 січня 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.