Ворзель

Во́рзель — селище міського типу у Бучанському районі Київській області.

смт Ворзель
Герб Ворзеля Прапор Ворзеля
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бучанський район
Рада Бучанська міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1905
Статус із 1938 року
Площа 7 км²
Населення ▲ 6618 (01.01.2020)[1]
Густота 945,4 осіб/км²
Поштовий індекс 08296—08297
Телефонний код +380 4597
Географічні координати 50°32′18″ пн. ш. 30°08′37″ сх. д.
Висота над рівнем моря 164 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Ворзель
До райцентру:
 - автошляхами: 8,6 км
До обл. центру:
 - залізницею: 20 км
 - автошляхами: 31,8 км
Селищна влада
Адреса 08296, смт Ворзель, вул. Курортна, 72
Голова селищної ради Федорук Лариса Петрівна
Вебсторінка Ворзельська селищна рада
Карта
Ворзель
Ворзель

Ворзель у Вікісховищі

Історія

До XX століття
Церква, зруйнована більшовиками

Раніше землі нинішнього Ворзеля належали Гостомелю. У 1618 році населення сіл і містечок, розташованих поблизу Гостомеля, увійшло у створену тоді козацьку сотню і проголосило себе частиною Запорозького війська. Згодом ця сотня увійшла до Київського козацького полку.

Наприкінці XVII ст. Гостомельські землі, в тому числі і територія сучасного Ворзеля, належали фастівському полковнику Семену Палію. У XVIII ст. по річці Ірпінь проходив кордон між Росією і Польщею, встановлений після укладення між цими державами 26 квітня 1686 «Вічного миру». Лівобережжя Ірпеня, де розташований сучасний Ворзель, відійшло до Польщі.

У ті часи на території теперішніх Ворзеля, Бучі, Гостомеля та Ірпеня було неспокійно. По обидва боки кордону розташувалися польські та російські прикордонні форпости. Прикордонний край був переповнений контрабандистами, які потай провозили через кордон у Київ угорське вино і французьку горілку. Місцеві жителі надавали притулок контрабандистам і гайдамакам, іноді навіть брали участь у походах гайдамак і поділі здобичі. Тут також діяли численні дрібні гайдамацькі загони під керівництвом Гапона Кощієнка, Бородавки, старообрядця Харитона Коняхіна, Грицька Ступака.

XX — XXI століття
Залізнична станція «Ворзель»
Дача у Ворзелі, поч. XX ст.

На початку 20 ст. поблизу села Михайлівка (нині Михайлівка-Рубежівка) на 37 кілометрі залізниці Київ — Ковель за ініціативою місцевого поміщика Йосипа Пеховського почалося будівництво дачного селища. За переказами, аби залізниця проходила повз їхній ліс, Пеховський із сусідами навіть дали хабар високопосадовцю з міністерства шляхів сполучень. Ліс був поділений на 229 прямокутних ділянок під єдине селище. Спочатку його планували назвати Оленівкою на честь дружини Пеховського. Потім — Криничками — на честь криниці з капличкою, розташованої в Ірпінському лісі. Врешті однак зупинилися на назві Ворзель.

Першим купив ділянку у майбутньому Ворзелі комерсант Яків Шевелевич Оршанський з розташованого за два кілометри на південь села Михайлівка-Рубежівка. Ділянка Якова Оршанського простягалася від залізниці до сучасного санаторію «Перемога». В його руках у той час зосереджувалася торгівля усіма видами товарів для мешканців навколишніх поселень — від дьогтю до парфумів. Через деякий час Я. Ш. Оршанський побудував будинок, в якому розмістив невелику крамничку. Цей будинок стоїть і досі по вулиці Великого Жовтня, 76 навпроти бібліотеки. Поряд з крамницею комерсант збудував також невеличку пекарню. На той час купити земельні ділянки та побудуватися в новому селищі могли тільки досить заможні люди і до того ж обов'язково християнського віросповідання. Місцева влада пильно слідкувала за тим, щоб у новому селищі, яке знаходилося в безпосередній близькості від Києва, не селилися євреї, яких у роки столипінської реакції масово виселяли з Києва. Тому Я. Ш. Оршанському, який був євреєм, щоб оселитися у Ворзелі довелося відмовитися від своєї віри та прийняти християнство православного віросповідання. За це він зазнав переслідувань з боку інших євреїв[2].

Поруч із Ворзелем в урочищі Рокитне на землях, що належали землевласниці В. Л. Кичеєвій, виникло дачне селище Кичеєве. Землевласниця поділила свій маєток на 258 ділянок(800—1600 кв. саж.) і продала по 20—40 коп. за квадратну сажень. Згодом Кичеєве увійшло в межі Ворзеля, але донині збереглася зупинна платформа Кичеєве.

Під час німецько-радянської війни селище було зайняте німецькими військами 22 серпня 1941 року. Більш ніж через два роки, 6 листопада 1943 року селище без бою зайняли радянські війська.[3]

15 липня 2018 року Патріарший намісник, митрополит Переяславський і Білоцерківський Єпіфаній звершив чин освячення новозбудованого храму УПЦ КП на честь Святої рівноапостольної княгині Ольги[4].

Війна з Росією 2022 року.

Зранку у п'ятницю 25 лютого 2022 року заступниця міністра оборони України Ганна Маляр попередила[4], що війська Росії можут зайняти Ворзель під Києвом.

Під час ведення бойових дій окупанти обстріляли місто системами "Град", один із уламків влучив у будинок дитини ім. М.М.Городецького, у якому перебувало 50 дітей[5]. Постраждалих немає, оскільки в момент обстрілу діти та персонал перебували в інших приміщеннях.

Походження назви
Колона на честь заснування Ворзеля, 2010 р.

Щодо походження нинішньої назви селища існує кілька версій.

Найпрозаїчніша пов'язує її з цегляним заводом фон Верзеля (Вьорзеля), що був розташований неподалік і був викуплений незадовго до будівництва селища його співзасновником Пеховським. Назва сподобалася Пеховському ще й співзвучністю з французьким Версалем[6].

Існує і псевдонаукова версія. Як вважає історик Рибаков, раніше корінь «вор» в українській мові мав значення «межа» (згадаймо «воріття», «ворота», «ворожити» (виходити за межу), ворог (чужий, з-за межі)). Якщо перша частина слова означає «межу», то друга частина — зель — може бути ім'ям або прізвищем господаря, власника цієї межі. На користь цього припущення свідчить ще й той факт, що недалеко від цих земель була розташована німецька колонія. Тож цілком можливо, що землями сучасного Ворзеля колись володів якийсь німець на прізвище Зель.

Однак етимологія слів «вор», «ворота», «ворожити» зовсім інша (див. словник Фасмера).

Ворзель як курорт

Завдяки винятковим природно-кліматичним умовам Ворзель набув широкої популярності насамперед як оздоровча місцевість. Цьому значною мірою сприяли спостереження за позитивними результатами лікування осіб із захворюваннями серця та нервової системи, що їх провели академіки М. Д. Стражеско, Б. М. Маньковський та професор Ф. Г. Яновський. Вони називали Ворзель українським Кисловодськом.

Кліматичний курорт Ворзель показаний для лікування серцево-судинних захворювань. Тут успішно використовують штучні водні процедури, озокеритолікування, кліматотерапію. Широко застосовуються лікувальна фізкультура, апаратна фізіотерапія, киснева терапія, лікувальне харчування та ін.

Санаторії курорту мають належну лікувально-діагностичну базу: функціонують клінічні та біохімічні лабораторії, кабінети функціональної діагностики, рентгенологічні, фізіотерапевтичні та масажні кабінети, ванні відділення, озокеритолікувальниці, зали лікувальної фізкультури, інгаляторії, аеросоляріїта ін.

Аптека

У санаторіях курорту Ворзель з успіхом лікують ішемічну хворобу серця, атеросклероз вінцевих артерій серця, пороки серця, гіпертонічну хворобу, гіпотонічну хворобу, дистрофічні захворювання міокарда, мікседему, цукровий діабет, ожиріння, неврози. Перший ворзельський санаторій (нині це сан. «Зірка») на 60 ліжок з водолікарнею було організовано 1932 року на базі пансіонату лікаря Ердрайха, що працював уже з 1928 року, а 1938 року Ворзель було оголошено курортом республіканського, тобто всеукраїнського значення. У передвоєнні роки в оздоровницях селища вже налічувалося 4500 ліжок.

Під час німецької окупації майже усе господарство оздоровниць було знищене, проте з 1944 року почалося відновлення курорту, яке йшло дуже швидкими темпами. Під час літнього сезону 1949 року тут уже функціонували 17 оздоровчих закладів на 2585 ліжок, а напередодні перебудови на початку 1980-х років у Ворзелі працювало вже 28 оздоровчих закладів на 7580 ліжок.

З приходом перебудови (1985 р.) більшість організацій — власників оздоровчих закладів для дорослих та дітей стали не спроможні утримувати свої оздоровниці і тому багато будинків відпочинку та піонерських таборів перестали існувати.

Нині у Ворзелі працюють 12 оздоровчих закладів, які в складних умовах будівництва незалежної української держави гідно продовжують курортні традиції, закладені в селищі з початку його існування.

Клімат
Велике озеро

За своїми природними лікувальними ресурсами Ворзель — це рівнинний кліматичний курорт лісистої зони. Клімат помірно континентальний. Середня місячна температура повітря зимою становить — 4,3°С, весною +7,1 °C, влітку +19,1 °C, восени +7,4 °C. Абсолютний мінімум становить —32°С, а максимум +38 °C. Характерною особливістю ворзельського клімату є те, що літньої пори температура повітря вдень нижча ніж вранці. Це позитивно впливає на стан здоров'я відпочивальників.

Атмосферний тиск стійкий, середня річна величина його становить 996,8 гПа з різницею максимальної і мінімальної величин 11,6 гПа. Кількість сонячних годин за рік досягає 1400. Середня річна швидкість вітру у Ворзелі невелика — 1,6 м/с, що пояснюється наявністю лісу. Клімат курорту помірно вологий. Відносна вологість повітря коливається від 49 % влітку до 85 % взимку. У літні місяці відносна вологість повітря у Ворзелі вдень більше ніж у Києві на 7—12 %. Це пояснюється наявністю великих лісових масивів, збільшеною вологістю ґрунту та високим горизонтом ґрунтових вод.

Криловське озеро у Кичеєві

Опадів випадає в районі селища в середньому близько 500 мл на рік. Під час опадів і після них водяна пара конденсується на частинках пилу, що знаходяться в повітрі (продукти неповного згоряння, пилинки, мікроорганізми тощо) і осідає разом з ними на поверхню ґрунту. Крім того, опади перешкоджають вивітрюванню ґрунтів, що в свою чергу теж зменшує запиленість та забруднення повітря. Це має велике значення для формування унікального ворзельського мікроклімату, який відрізняється збільшеною прозорістю атмосфери. Так, дослідження вчених свідчать, що у Ворзелі повітря влітку чистіше ніж у, наприклад, Ялті, де опади випадають переважно взимку. Факти свідчать, що в Ялті в 1 см³ повітря міститься 400 частинок пилу, а у Ворзелі — тільки 200.

Ці обставини, а також те, що хмарність у Ворзелі в літні місяці становить лише 50 % (в листопаді-грудні вона становить 83 %), призводять до того, що напруженість сонячної радіації у Ворзелі досягає значно більшого рівня, ніж у Ялті.

М'яка зима, тепла осінь і весна, тепле малодощове літо, часті сонячні дні, стійкий атмосферний тиск, помірно вологе повітря створюють у Ворзелі надзвичайно сприятливі умови для кліматичного лікування, а велика інтенсивність сонячної радіації при нижчій температурі повітря і відносній вологості дозволяє приймати геліопроцедури в сприятливішому для здоров'я режимі, ніж у Криму.

Економіка

Історичні пам'ятки та визначні місця
Будинок графині Уварової
Валер'ян Підмогильний (у центрі зліва) й учні у ворзельській школі, 1921

Перелік основних історичних пам'яток та визначних місць смт. Ворзель

  1. Будинок поміщика Й. Пеховського — саме з його ініціативи та на його землях виник Ворзель. Нині в ньому живуть кілька сімей. Будинок знаходиться в жалюгідному стані, поступово розвалюється, вул. Яблунська, 2/18.
  2. Будинок Я. Оршанського, який першим придбав ділянку у Ворзелі.
  3. Окремі котеджі Будинку творчості композиторів — саме у цих котеджах були створені видатні музичні твори українських композиторів, наприклад опери «Тарас Шевченко» та «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, опера «Богдан Хмельницький» К. Данькевича, симфонії А. Штогаренка та багато ін.
  4. Колишній будинок визначної української актриси Г. Борисоглібської (на території Будинку творчості композиторів).
  5. Будинок українського композитора Б. Лятошинського, вул. Леніна.
  6. Будинок одного з перших авіаторів Росії Г. Горшкова, першого пілота першого у світі багатомоторного літака «Ілля Муромець — Київський». Його ім'я стояло поряд з іменами М. М. Єфімова, С. І. Уточкіна, П. М. Нестєрова, а дружина Г. Горшкова була першою російською жінкою, яка піднялася у повітря на аероплані, вул. Великого Жовтня, 56
  7. Будинок в якому у 1921—1923 рр. жив український письменник, жертва сталінських репресій В. Підмогильний. Тут були написані його твори «Остап Шаптала», «Собака» та деякі інші, вул. Великого Жовтня, 56
  8. Будинок російського націоналіста В. Шульгіна, нині — будинок Ощадбанку.
  9. Будинок видатного письменника Ю. Збанацького. У ньому усе зберігається у такому вигляді, як було за його життя.
  10. Будинок письменника Д. Бедзика.
  11. Будинок Уварової. У ньому за часів СРСР у шкільному кінотеатрі «Космос» відбувся прем'єрний показ фільму О. Роу «Легенда про Мальчиша-Кибальчиша».
  12. Будинок письменника Миколи Рудь роман «Не жди, не клич» по вул. Семеніївська
  13. Тюльпанове дерево.
  14. Березовий гай.
  15. Пам'ятник загиблим під час німецько-радянської війни, Ворзель.
  16. Пам'ятник загиблим під час німецько-радянської війни, Кичеєвський цвинтар.
  17. Пам'ятник на місці будинку підпільників-героїв Н. та М. Білостоцьких.
  18. Могили ворзельських підпільників-героїв Н. та М. Білостоцьких та П. Трегубова, Кичеєвський цвинтар.

Будинок Уварової

У будинку розміщений «Ворзельський центр творчості». «Уваровський дім», як його називають в народі, як і тюльпанове дерево, є символами селища. Цей будинок відомий київський промисловець і меценат Терещенко подарував своїй дочці. У 2000-ні будинок реставрували з метою створення в ньому центру дитячої творчості і краєзнавчого музею.

Релігія

Храм апостолів Петра і Павла

Храм святих первоверховних апостолів Петра і Павла, дерев'яний, однокупольний, був споруджений в селищі з часу його заснування. В 1930-х роках був зруйнований радянською владою. В 1993 році, за ініціативою жителів селища відродилось духовне життя релігійної громади Української православної церкви Московського патріархату, на честь небесних покровителів селища святих апостолів Петра і Павла. На початку духовного відродження богослужіння проходили в пристосованому приміщенні, а в 2004 році община розпочала будівництво нового храму, яке було завершено в 2007.

Сьогодні це дворівневий храм, нижній храм присвячений на честь святого великомученика Іоана Сочавського, а головний, верхній, небесним покровителям Ворзеля — святим апостолам Петру і Павлу. При храмі збудована з каменю двоярусна дзвіниця, де на нижньому ярусі знаходиться каплиця на честь святителя Миколая в пам'ять всіх полеглих православних воїнів. За вівтарем знаходиться колодязь, над яким споруджено каплицю на честь мучениці Фотинії (Світлани) Самарянки. З південної сторони храму стоїть дерев'яна каплиця честь преподобного Серафима Саровського. Храм прикрашає величний з різьбленого дуба — іконостас.

В храмі знаходиться кілька святинь з Афону, Почаївської лаври, Жировицького чоловічого монастиря (Білорусь). Головною святинею храму є список з чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Всецариця» (Пантанасса), біля якої щонеділі служиться акафіст за здоров'я.

Храм знаходиться в центрі Ворзеля, навпроти залізничної платформи, по вулиці В. Жовтня, 21. Община храму перебуває в юрисдикції Української православної церкви Московського патріархату.

Свято-Преображенський храм

Ворзельський храм на честь Преображення Господнього споруджений у 2008—2010. Храм належить належить до Бучанського благочиння Київської єпархії Православної церкви України[7].

Церква була освячена 11 грудня 2010 року Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом[7]. Храм має багатий іконостас.

Католицька семінарія Пресвятого Серця Ісуса

Створена в 1995 році. Складається з навчальних та спальних корпусів, храма, господарських приміщень.

Також у місті діє Костел св. Йоана Павла ІІ. Будівництво тривало з 2010 до 2013 року.

Природно-заповідні об'єкти

На території Ворзеля розташовані два природно-заповідні об'єкти: пам'ятка природи «Тюльпанове дерево» та лісовий заказник місцевого значення «Ворзельський» загальною площею 85,0 гектарів.

Заказник лісовий «Ворзельський»

Лісовий заказник «Ворзельський»

Оголошений рішенням Київської обласної ради від 20.11.2003 року № 133-10-XXIV і представлений унікальними лісовими масивами, як природного так і штучного походження з рідкісними рослинними угрупуваннями та рідкісними видами рослин.

У лісовому фонді представлені соснові, дубово-осикові, дубові та березові ліси. Ростуть також берези, липи, білі акації, клени, тополі, граби. Вік деревостану 100—150 років. Ростуть тут також кущі ліщини, брусниці, горобини. Серед рослинності є дикоростучі лікарські трави: звіробій, ромашка лікарська, спориш, м'ята, чебрець. Прямо на території санаторіїв можна назбирати повні кошики малини та полуниці. У Ворзелі багато грибів — сироїжки, польські, маслюки, підберезники, опеньки та ін. Багато рослин занесені до Червоної Книги: це конвалія, якої тут особливо багато, сон великий, ковила пухнолиста, латаття біле, глечики жовті. На західній околиці Ворзеля розкинувся надзвичайно красивий березовий гай — улюблене місце прогулянок відпочиваючих та місцевих жителів.

Заповідні об'єкти охороняються та обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою.

Тюльпанове дерево
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Тюльпанове дерево»

У Ворзелі тюльпанове дерево, або ліріодендрон тюльпановий, з'явилося 1914 року в садибі секретаря Київської земської управи Жеребцова. Його посадили учні Мироцького (нині — Немішаєвського) ветеринарного технікуму. Тюльпанове дерево у Ворзелі — одне із найбільших в Україні. Його висота становить близько 30 м, а діаметр стовбура — понад 1 м.

Видатні люди
Дача композитора Бориса Лятошинського
«Тюльпанове дерево», Ворзель

У Ворзелі жили багато видатних людей, а саме: Георгій Георгійович Горшков — один із перших військових льотчиків, підготовлених у Росії. Його ім'я стояло поряд із іменами М. М. Єфімова, С. І. Уточкіна, П. М. Нєстерова (у Росії на той час було лише дев'ять льотчиків).

У селищі мешкав російський націоналіст, антисеміт й українофоб Василій Шульгін, член Тимчасового комітету Державної думи. 2 березня 1917 року у складі комісії на чолі з Гучковим він виїхав до царської ставки і прийняв зречення царя Миколи II. У цей час на сторінках революційної преси з ним у полеміку нерідко вступав Ленін.

У Ворзелі часто відпочивав видатний композитор Борис Миколайович Лятошинський, видатні актори Ганна Іванівна Борисоглібська (Сидоренко-Свидерська), Віра Михайлівна Юренєва, Іван Олександрович Мар'яненко (Петлішенко), видатні письменники Валер'ян Підмогильний, Дмитро і Юрій Бедзики, Юрій Збанацький, Юрій Гудзь. Нині у селищі живуть і працюють письменники та поети Юрій Бедзик, Вадим Шкода, Леонід Закордонець, Іван Кулінський, Михтодь Волинець.

1962 року Юрій Збанацький написав у Ворзелі повість для середнього шкільного віку «Курилові острови», в якій розгорнув картину життя дітей у школі-інтернаті. Повість вийшла друком у Києві в «Державному видавництві дитячої літератури УРСР» (Дитвидав) в 1963 накладом 40 000.[8]

Адміністрація

В планах адміністрації перетворити курортно-туристичну індустрію Ворзеля на основне джерело надходжень до місцевого бюджету. Генеральний план розвитку селища на найближчі двадцять років передбачатиме створення інфраструктури готельного, розважального і реабілітаційного напрямків.

Галерея
  • Санаторій «Україна»
  • Музей музичної культури
  • База відпочинку «Енергія»
  • Типова садиба
  • Скульптурна композиція
  • Пам’ятник загиблим воїнам. Скульптор Є. О. Карпов, архітектор О. К. Стукалов
  • Будинок творчості композиторів
  • Православна церква
  • Церква Петра i Павла

Див. також

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Ворзель. Сторінками столітньої історії: Нарис з історії селища / Автор-укладач Соколенко Олександр Герольдович. Київ, ЕКМО, 2005, сторінки 18-20.
  3. У Ворзелі вперше відсвяткували День визволення селища від німецько-фашистських окупантів. Архів оригіналу за 26 серпень 2016. Процитовано 23 грудень 2021.
  4. Маляр, Ганна (25.02.2022). Ганна Маляр: Можливий захід окупанта у Ворзель. (Українська). Архів оригіналу за |archiveurl= вимагає |archivedate= (довідка).
  5. Венедіктова. Росія обстріляла Ворзель, влучила в дитбудинок із 50 дітьми. https://www.pravda.com.ua/.
  6. З.Сотнікова. «Рідний Ворзель», альманах «Приірпіння» № 4, 2004., с. 13-20
  7. Філарет приїде до Ворзеля: святкування 25-річчя парафії та освячення розпису храму Преображення Господнього. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
  8. Юрій Збанацький. Курилові острови. / Київ, 1963, «Державне видавництво дитячої літератури УРСР».

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.