Щерба Микола Антонович

Микола Антонович Щерба (16 вересня 1941, село Городовичі, нині Старосамбірський район, Львівська область 27 вересня 2019, місто Самбір) — український художник, педагог. Член Спілки дизайнерів України.

Щерба Микола Антонович
Народження 16 вересня 1941(1941-09-16)
Городовичі
Смерть 27 вересня 2019(2019-09-27) (78 років)
  Самбір
Національність українець
Країна  СРСР Україна
Жанр пейзаж, портрет, натюрморт
Навчання Яворівська школа художніх ремесел, Одеський державний педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського
Діяльність художник
Роки творчості 1962—2019

Життєпис

Народився Микола Щерба 16 вересня 1941 року на Львівщині, в с. Городовичі Старосамбірського району, в родині ремісника. Художню освіту здобував у яворівській школі художніх ремесел (нині художнє професійно-технічне училище № 14 в смт. Івано-Франкове).
Наприкінці 1960-х років навчався на художньо-графічному факультеті Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського, де у нього викладали такі викладачі, як: Єфименко В. Г. — композиція і тимчасово живопис та рисунок, Гармізе Л. Я. та Бекер — графіку. У Вітольда Манастирського був на стажуванні у Львові, а у його батька Антона Івановича — на підготовчих курсах рисунку та живопису. Ще навчаючись в одеському виші, як дипломну роботу, виставив на захист власний графічний триптих «Бойківське весілля».[1]
По закінченню Микола Щерба розпочав свою діяльність як учитель образотворчого мистецтва, спочатку у середній школі № 2, згодом перейшов до неповної середньої школи № 3 міста Самбора. У 1966 році, перейшов на роботу в Самбірське педагогічне училище (нині Самбірський державний педагогічний коледж імені Івана Филипчака), де останнього дня життя працював викладачем рисунка, живопису та методики викладання образотворчого мистецтва. Започаткований ним 1992 року в училищі відділ образотворчого мистецтва та художньої праці став справжньою кузнею молодих педагогічних кадрів, які формуватимуть естетичний світ підростаючого покоління в різних куточках України. Ще одним важливим моментом із його біографії є те, що він у 1992 році на базі педагогічного коледжу імені Івана Филипчака заснував та очолив відділ, який готує вчителів образотворчого мистецтва та художньої праці для основної школи.[2]
Микола Щерба творчо працював в жанрі станкової графіки та малярства. Учасник збірних виставок у Москві (1962), Одесі (1972), Львові (1988), Самборі (1981, 1988, 1990). Мав персональні виставки у Самборі (1995), Стрию (1996), Дрогобичі (1997), Трускавці (І998).
За сумлінну працю удостоєний звання викладача-методиста, нагороджений значком «Відмінник освіти України». Микола Щерба — член науково-методичної ради з образотворчого мистецтва при Міністерстві освіти та науки України, автор та співавтор низки програм та практикумів із художньо-графічних дисциплін для вищих навчальних закладів І і II рівнів акредитації, член Спілки дизайнерів України.
27 вересня 2019 року, на 79-му році життя Микола Антонович Щерба відійшов у вічність.[3]

Творчість

Твори художника різноманітні за жанром і тематикою виконання. Тематичні аркуші «Козачий пікет», «Берестечко», «Отчий світильник», «Небесний вершник», «Недільні музики» — це образи-візії, в яких Микола Щерба відходить від реалістичної манери зображення і звертається до світу невидимого, що існує лише в уяві та в спогадах. Це історичні мотиви, в яких минуле і сучасне, близьке і далеке зливається в єдиний цілісний організм. У його зимовому фольклорі: «Січень-січовик», «Віхола», «Сію, сію», «Різдвяне видиво», «Коляда», «Вічная новина». Це зворушливе переплетіння народних свят, обрядів та звичаїв, трактованих на міфологічній основі.
Портретів у доробку мистця небагато: «Бабусин біль», «Яблунева осінь», «Чорнулька», «Княгиня», «Мама», «Ром». Вони вирізняються узагальненнями, інколи носять ескізний характер. Це жіночі та чоловічі обличчя, погляди яких звернені десь у себе, у зболену душу, сповнену туги, страждань і надії.
До натюрмортів мистець звертається дуже рідко, але й ті, що виставляються, заслуговують уваги. Вони закомпоновані у простий, безпретензійний спосіб, ніби занурені у м'яке світло, виглядають, як тиха сповідь і туга за красою людських почувань. Є у творчому доробку мистця і такі твори, як «Сатанізм», «Спаси, Господи», «Епілог» та інші, де змішуються часи, події, люди, і все це про нас — про пережиті страшні часи тоталітаризму, які сприймаються з жахом, про наші сучасні духовні потреби.
Композиції творів Миколи Щерби чіткі, відзначаються простотою та особливою колірною насиченістю, прагненням до узагальнень, характерною стилістичною мовою та довершеністю. Тонкий ліризм і задушевність віють від кожного твору мистця - часто вони звучать, як музичні імпровізації. Скромна, цілеспрямована і працьовита особа, яка упродовж тридцяти років художньої діяльності не прагнула будь-що здивувати глядача незвичними, екзотичними ракурсами, а наполегливо, з глибоким хвилюванням і відчуттям, відтворює мальовничі куточки рідного бойківського краю, його традиції, звичаї та культуру.

Примітки

  1. Голубовський Є. Триста випускників // Комсомольська іскра. — 1972. — №  2 (4648). — С. 2.
  2. Сторож О. Митці зростають у Самборі // Новини Самбора. — 2002. — № 40 (246). — С. 2.
  3. Вічна пам’ять !!! — Самбірська міська рада

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.