Щербина Григорій Степанович
Григорій Степанович Щербина (*21 листопада 1868, м. Чернігів, Російська імперія — 28 березня 1903) — російський дипломат, вчений українського походження.
Григорій Степанович Щербина | |
---|---|
Григорий Степанович Щербина | |
Григорій Степанович Щербина | |
Народився |
21 листопада 1868 Чернігів, Російська імперія |
Помер |
28 березня 1903 (34 роки) Митровица, Королівство Сербія ·застрелений |
Громадянство | Російська імперія |
Національність | українець |
Діяльність | дипломат |
Посада | російський консул |
Біографія
Григорій Щербина народився на околиці Чернігова, на колишній вулиці Шосейній (тепер проспект Миру) 21 листопада 1868 року в родині теслі Степана Щербини.
Закінчивши з відзнакою навчання в Чернігівській класичній гімназії (1886), він вступив у Лазаревський інститут східних мов у Москві (1886) і начальне відділення азіатського департаменту іноземних справ.
Від 1889 року — на дипломатичній роботі в Османській імперії, Єгипті, Албанії, послідовно займаючи посади від аташе посольства до віце-консула.
У 1902 році Григорія Щербину призначено консулом у Митровицу (Королівство Сербія).
Г. С. Щербина був високоосвіченою людиною, володів 16 мовами. Докторську дисертацію захищав османською мовою. Був членом Російського географічного товариства.
18 березня 1903 року фанатик-албанець із зовнішньої охорони консульства пострілом у спину смертельно поранив консула Російської імперії. 19 березня цей трагічний випадок став предметом обговорення на засіданні ради міністрів Османської імперії. Для лікування дипломата сербський король і османський султан направили лікарів. Та 28 березня 1903 року Г. С. Щербина пішов із життя.
Згідно із заповітом, прах дипломата був перевезений до рідного Чернігова, де його поховали на Болдиних горах біля Троїцького собору — над могилою була споруджена каплиця з жовтої цегли[1].
Свій дипломатичний подвиг Григорій Щербина вчинив, звичайно, в ім'я тодішньої імперської Росії. Але якими б не були політичні реалії сьогодення, подвиг дипломата Григорія Щербини, «українського Грибоєдова», належить у рівній мірі і сьогоднішній Росії, і сьогоднішній Україні, адже Григорій Щербина загинув, відстоюючи власне ідеї слов'янського єднання. Подвиг Щербини став символом синівської вірності рідній землі[2].
Примітки
- Чернігівщина:Енциклопедичний довідник. — К.: УРЕ імені М. П. Бажана, 1990. — с. 958
- Історія Чернігівщини в особах. Краєзнавчі дайджест-читання (випуски 1 - 7) Архівовано 10 травня 2009 у Wayback Machine. на Вебсторінка Чернігівської обласної бібліотеки для дітей ім. М. Островського Архівовано 20 грудня 2010 у Wayback Machine.
Джерела та література
- Чернігівщина:Енциклопедичний довідник. — К.: УРЕ імені М. П. Бажана, 1990. — с. 958
- Історія Чернігівщини в особах. Краєзнавчі дайджест-читання (випуски 1 - 7) на Вебсторінка Чернігівської обласної бібліотеки для дітей ім. М. Островського
- Василенко О. Вінок від Росії // «Деснянська правда».- 2002.- 24 жовтня.
- Денисенко А. Консул Григорію Щербина // «Історичний календар 98».- К., 1997.
- Котликова О. Консул Г. С. Щербина // «Деснянська правда».- 1970.- 16 вересня.
- Руденок В. Його порівнювали з Грибоєдовим // «Чернігівські відомості».- 1992.-15-21 травня.
- Руденок В. Консул імперії, або Син чернігівського теслі // «Чернігівські відомості».- 2002.- 18 жовтня.
- Руденок В. От сына столяра до консула империи // «Вал».- 2000.- 20 июля,
- Руденок В. Секрети некрополя // «Деснянська правда»- 1988.- 27 вересня.