Щербівці

село Щербівці
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район/міськрада	Кам'янець-Подільський район
Громада	Новоушицька селищна громада
Основні дані
Засноване	1442
Населення	355
Площа	2,072 км²
Густота населення	171,33 осіб/км²
Поштовий індекс	32630
Телефонний код	+380 3847
Географічні дані
Географічні координати	48°49′41″ пн. ш. 27°23′08″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	208 м
Місцева влада
Адреса ради	32633, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Мала Стружка
Карта
	Щербівці
	Щербівці
Мапа

Щербі́вці — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району[1]. Населення становить 355 осіб. Розташоване за 128 км від Вінниці та 128 км від Хмельницького.

Символіка

Герб

Щит у золотистій оправі, фон лазурового кольору. У верхній частині зображена церква з жовтим куполом, як символ християнської віри. Колосся нахилені на ліву й праву сторони, а в центрі овочі та фрукти, як знак основного виду зайнятості населення. У нижній частині хвиляста горизонтальна лінія синього кольору, що символізує річку, адже село засноване біля річки.

Прапор

Прямокутне полотнище блакитного кольору з синьою смужкою у нижній частині, що символізує річку на території села. У лівому верхньому куті зображено чотири жовтих колоски, як знак основного виду зайнятості населення. Блакитний колір символізує небо та вдосконалення духу.

Загальне

На межі між Хмельницькою та Вінницькою областями розташувалось мальовниче село Щербівці. Навкруги розташовані такі села як Заміхів, Воронівці, Балабанівка, Мала Стружка, Струга. Село потопає у садках серед лісів. Тут є навіть ставок, ще викопаний у сиву давнину якимось паном. Проте час, такий невблаганний та суворий, узяв верх і над цією пам'яткою попередніх віків. Ставок, раніше чистий та прозорий, блакитний та семиметровий, з побудованими до самого дна східцями, сьогодні нагадує страшну трясовину, на дні якої знайшли свій вічний спокій оті східці, і хто зна, які ще загадки давнини. Піднімаючись від ставка на пагорб перед очима постає панська садиба. Старенький будиночок, де зараз розташований дитячий садок та школа. А за будиночком знаходиться парк, де деревам не менше 200 років. Також у селі є декілька водоспадів з цілющою, холодною та надзвичайно смачною водою. Вона з гуркотом падає у щербовецьку річечку Говірку. Ця річка, що протікає через село, міленька, тоненька, але ж і за це потрібно бути вдячним, бо в ній і риба водиться, і мають де плавати качечки, гуси та лебеді.

Часи Голодомору на селі

За даними офіційних джерел (тогочасних ЗАГСів, які хоч і не завжди реєстрували правдиву кількість померлих, саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла голодною смертю[2]) в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 6 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 3 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Малостружківською сільською радою згідно даних місцевого РАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями стає майже неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, в силу різних обставин[3] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[4]

Забирали останню зернину. Виганяли із хати вночі, — Як сльозою, садок і хатину Обливали журбою сичі. І душа досі ниє і плаче, — Бо була це і дійсність, і яв... (Михайло Пронченко)
Коритник Варвара Федорівна, 1889, 1933 р.; Коритник Ганна Петрівна, 1912, 1932 р.; Коритник Петро Никифорович, 1888, 1933 р.

Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку[5] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений[6]

Посилання

Погода в селі Щербівці

Примітки

Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[2] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.

[3] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).

[4] ttp://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області

[5] ttp://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.

[6] ttp://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).