Щетинкохвіст гірський

Щетинкохві́ст гірський[2] (Margarornis rubiginosus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Коста-Риці і Панамі.

?
Щетинкохвіст гірський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горнерові (Furnariidae)
Рід: Щетинкохвіст (Margarornis)
Вид: Щетинкохвіст гірський
Біноміальна назва
Margarornis rubiginosus
Lawrence, 1865

Ареал поширення виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Margarornis rubiginosa
Посилання
Вікісховище: Margarornis rubiginosus
Віківиди: Margarornis rubiginosus
ITIS: 560996
МСОП: 22702719
NCBI: 265636

Опис
Гірський щетинкохвіст

Довжина птаха становить 14-16 см, вага 17-24 г. Верхня частина тіла рудувато-коричнева, нижня частина тіла охриста. Горло біле, над очима білі "брови". Хвіст закінчується шипами — виступами стрижнів стернових пер. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Підвиди

Виділяють два підвиди:[3]

  • M. r. rubiginosus Lawrence, 1865 — гори Коста-Рики і західної Панами (на схід до Чирикі);
  • M. r. boultoni Griscom, 1924 — гори центральної Панами (схід Чирикі, Вераґуас).

Поширення і екологія

Гірські щетинкохвости живуть у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті від 1200 до 3000 м над рівнем моря.

Поведінка

Гірські щетинкохвости зустрічаються поодинці, парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться великими комахами і павуками. а також їх личинками і яйцями. Шукають здобич серед моху, опалого листя і епіфітів. Гнізда великі, закриті, овальної форми зі входом знизу, розміщуються в кронах дерев.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція гірських щетинкохвостів становить від 20 до 50 тисяч птахів. Це досить поширений вид в межах свого ареалу.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Margarornis rubiginosus.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 лютого 2022.

Джерела
  • Stiles and Skutch, A guide to the birds of Costa Rica ISBN 0-8014-9600-4
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.