Щ-201
Щ-201 (до 15 вересня 1934 р. — «Сазан», з 16 червня 1949 р. — С-201) — радянський дизель-електричний підводний човен серії V-біс, типу «Щука», що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 14 серпня 1933 року на верфі заводу № 194, у Ленінграді під будівельним номером 183/10. У 1934 році залізницею перевезений на завод № 200 у Миколаїв. 3 квітня 1934 року спущений на воду під заводським номером 1026. 5 серпня 1935 року корабель увійшов до строю, а 3 вересня 1935 року включений до складу Чорноморського флоту ВМФ СРСР[1].
| Щ-201 | ||
|---|---|---|
 | ||
| Схема підводного човна типу «Щука» | ||
| Під прапором | .svg.png.webp){kind=small} Військово-морський флот СРСР | |
| Порт приписки | Новоросійськ | |
| Спуск на воду | 3 квітня 1934 року | |
| Виведений зі складу флоту | 5 серпня 1935 року | |
| Сучасний статус | 29 грудня 1955 року списаний на брухт | |
| Нагороди |  | |
| Основні характеристики | ||
| Тип корабля | Торпедний ДПЧ | |
| Позначення проєкту | типу «Щука» серія V-біс | |
| Розробник проєкту | завод № 194 (імені Марті), Ленінград | |
| Головний конструктор | Малінін Б. М. | |
| Швидкість (надводна) | 11,88 вузли (22 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7,47 вузлів (13,8 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 75 м | |
| Гранична глибина занурення | 90 м | |
| Автономність плавания | 20 діб | |
| Екіпаж | 40 осіб | |
| Розміри | ||
| Водотоннажність надводна | 607,2 т | |
| Водотоннажність підводна | 749,8 т | |
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 58,8 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,3 м | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових та 2 кормові ТА калібру 533-мм (10 торпед) | |
| ППО | 2 × 45-мм напівавтоматичні гармати 21-К | |
Історія служби
22 червня 1941 року Щ-201 під командуванням капітан-лейтенанта Стрижака Олександра Івановича зустрінув у Новоросійську у складі Окремого навчального дивізіону ПЧ ЧФ. 2 липня підводний човен вийшов у перший бойовий похід. 16 вересня біля Новоросійська підводники почули шуми гвинтів румунської субмарини «Дельфінул», яка здійснювала розвідувальний похід. Прийнявши їх за шуми торпеди і вважаючи себе атакованим, командир Щ-201 від атаки ухилився.
За офіційними радянськими даними за час війни «Сазан» здійснив 13 бойових походів, під час яких потопив 6 і пошкодив 2 судна противника. 5 листопада 1944 року Щ-201 нагороджений орденом Червоного Прапора. Насправді човен у період з липня 1941 до червня 1944 року служив на Чорному морі, в ході виконання бойових завдань провів 8 торпедних атак, але не уразив та не пошкодив жодного корабля чи судна противника.
19 липня 1945 року сильно зношений корабель був виведений з бойового складу флоту, законсервований у Балаклаві. 4 лютого 1946 року «Севморзавод» почав на Щ-201 капітальний ремонт, який тривав 3 роки. 16 червня 1949 року відремонтований корабель отримав позначення С-201. 29 грудня 1955 року підводний човен роззброєний та 18 січня 1956 року списаний на брухт. В цьому ж році призначений на злам човен затонув біля причалу в Поті, але його підняли та пустили на брухт в Інкермані.
Див. також
- HMS Sterlet (2S)
- Brin (підводний човен)
- Méduse (NN5)
- I-52 (1942)
- USS Triton (SS-201)
- U-201
Джерела
- «Щ-201» («Сазан»)(рос.)
- ShCh-201. на uboat.net. (англ.)
Посилання
- Щ-201(рос.)
- Щ-201 (1934)(рос.)
- Подводная лодка «Щ-201»(рос.)
- Краснознаменная подводная лодка «Щ-201» «Сазан» V-бис серии(рос.)
Література
- А. В. Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.(рос.)
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Щуки». Легенды Советского подводного флота. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 176 с. — (Арсенал коллекция). — ISBN 978-5-699-25285-5.