Щ-203

Човен закладений 10 березня 1933 на заводі № 189 (Балтійський завод) в Ленінграді під стапельним номером 228. У 1933 році підводний човен секціями по залізниці перевезений до Миколаєва на завод № 200 (ім. 61 комунара), де був перезакладений і 29 травня 1934 року під будівельним номером 1028 був спущений на воду. 4 вересня 1935 року «Щ-203» став до ладу, і 29 грудня) 1935 року під командуванням Лавинського Михайла Миколайовича корабель увійшов до складу Чорноморського флоту.

Початок радянсько-німецької війни човен зустрів під командуванням капітана III рангу Немчинова Володимира Вікентійовича, який командував «Щ-203» з жовтня 1939 року, у складі Окремого навчального дивізіону ПЧ ЧФ в плановому ремонті в Севастополі.

1 липня 1941 року ремонт був закінчений; підводний човен перейшов до місця свого постійного базування в Новоросійськ і вже 16 липня вийшов у свій перший бойовий похід. До кінця листопада «Щ-203» чотири рази виходив в море для несення дозору в районі південно-західніше Новоросійська, південніше Керченської протоки і для розвідки в районі Феодосії. У грудні «Щ-203» був залучений до участі в Керченсько-Феодосійській десантній операції.

До червня 1942 року човен виконував спецзавдання — 26 січня служив плавучим маяком для кораблів, що висаджували десант в Судаку. Надалі «Щ-203», продовжуючи діяти в Феодосійській затоці, проводив навігаційне забезпечення кораблів і вів розвідку узбережжя, неодноразово попадав під артобстріл і авіанальоти противника.

У середині червня «Щ-203» залучають до забезпечення захисників обложеного Севастополя. За два транспортних рейси підводний човен доставив до Криму 66 тонн боєприпасів, 30 тонн бензину і 7 чоловік. (За іншими даними в Севастополь перевезено 52 тонни боєприпасів, 8 тонн продовольства і 30 тонн бензину, евакуйовано на Кавказ 85 осіб).

28 серпня підводний човен встав на капремонт, який тривав до кінця березня 1943 року. Після вступу до ладу «Щ-203» діяв на комунікаціях противника біля північного виходу з Босфору і біля південного берега Криму.

20 серпня 1943 року «Щ-203» в останній раз покинув базу. Назад він не повернувся. Підводному човні належало діяти біля мису Тарханкут. «Щ-203» став жертвою торпед італійського надмалого ПЧ «СВ-4» у ніч на 26 серпня в районі мису Урету в точці з координатами 45°11′42″ пн. ш. 32°46′36″ сх. д..

Братська могила моряків ПЧ Щ-203

В кінці 1949 року «Щ-203» був випадково виявлений ​​на дні на глибині 72 метрів і обстежений водолазами. В ході огляду з'ясувалося, що в районі II—III відсіків субмарини корпус перебитий надвоє сильним вибухом, при цьому носова частина загнута по відношенню до діаметральної площини вправо на 70°, а в торпедних апаратах № 1 і № 4 відсутні торпеди.

У 1950 році кормова частина підводного човна була піднята, і після ретельного обстеження спеціальною комісією здана на злам. Останки знайдених при цьому членів екіпажу були поховані на цвинтарі Комунарів у Севастополі.

Разом з «Щ-203» загинули 45 людей. Весь екіпаж підводного човна в 1944 році був посмертно відзначений орденами Вітчизняної війни I і II ступеня.

• А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 318.(рос.)