Юдзукі

Юдзукі (Yuzuki, яп. 夕月) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні.

Юдзукі
夕月
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Муцукі»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Fujinagata у Осаці
Закладено	27 листопада 1926
Спущено на воду	4 березня 1927
Введено в експлуатацію	25 липня 1927
На службі	1927 – 1944
Загибель	23 грудня 1944 потоплений при поверненні від острова Лейте
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1315
Довжина	102,4 м
Ширина	9,2 м
Осадка	3,0 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 4 парові котла
Потужність	38500 к.с. (28,7 МВт)
Швидкість	37,3 вузла
Дальність плавання	4 000 миль (7 400 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	150
Озброєння
Артилерія	4 × 120-мм / 45 калібрів гармат
Торпедно-мінне озброєння	6 (2х3) × 610-мм торпедних апаратів, запас 12 торпед 18 глибинних бомб 16 мін Ichi-Gō

23.12.44

Район потоплення Юдзукі

Корабель, який став дванадцятим (за часом закладання) серед есмінців типу «Муцукі», спорудили у 1927 році на верфі Fujinagata у Осаці.

На момент вступу Японії до Другої світової війни «Юдзукі» належав до 23-ї дивізії ескадрених міноносців, яка 23 – 27 листопада супроводила транспорти з військами із Сакаїде (обернене до Внутрішнього Японського моря узбережжя Сікоку) до Хахадзіми (острови Огасавара), а 4 грудня почала конвоювання їх у південному напрямку. 8 грудня, у день нападу на Перл-Гарбор (тільки по інший бік лінії зміни дат), загін здійснив висадку на острові Гуам (південна частина Маріанського архіпелагу). Після цього кілька тижнів есмінці дивізії провадили протичовнове патрулювання в районі Маріанських островів, допоки 10 – 12 січня 1942-го не прослідували з Сайпану на атол Трук в центральній частині Каролінських островів (ще до війни тут створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадили операції у цілому ряді архіпелагів).

У середині січня 1942-го корабель задіяли у операції по оволодінню архіпелагом Бісмарка. 20 січня «Юдзукі» разом зі ще двома есмінцями та двома легкими крейсерами вийшов з Труку, маючи завдання забезпечувати безпосередній супровід транспортів з десантом для захоплення Кавієнга на північному завершенні острова Нова Ірландія (в подальшому тут облаштують другу за значенням японську базу в архіпелазі). В ніч на 23 січня відбулась висадка і за кілька годин японські морські піхотинці узяли Кавієнг під контроль. Після цього «Юдзукі» більше двох тижнів ніс патрульно-ескортну службу в архіпелахі Бісмарка.

9 лютого 1942-го 23-тя, 29-та і 30-та дивізії ескадрених міноносців, а також 2 легкі крейсери супроводжували загін, який доправив японський десант до півострова Сурумі (центральна частина південного узбережжя Нової Британії), де японці захопили невеличкий австралійський аеродром у Гасматі (після розширення його перетворили на резервний майданчик, призначений для забезпечення аварійних посадок літаків).

В якийсь момент «Юдзукі» та інші есмінці 23-ї дивізії перейшли до Кавієнга, а 20 – 23 лютого 1942-го прослідували звідси на Трук. 2 березня вони полишили цю базу для супроводу 6-ї дивізії крейсерів, яка мала прийняти участь у операціях по зайняттю ряду пунктів в Меланезії. Першою з них стала висадка 8 березня на Новій Гвінеї в районі Лае – Сааламауа (на сході острова у глибині затоки Хуон). Вона не зустріла спротиву і наступної доби крейсерський загін полишив цей район (а вже 10 березня кораблі, які залишились біля Лае, стали ціллю для американської авіаносної авіації). Крейсери 9 березня досягнули Буки (порт на однойменному острові біля північного узбережжя значно більшого острова Бугенвіль на заході Соломонового архіпелагу), 11 числа прибули до Рабаула, 15 – 17 березня знову відвідали Буку, а з 18 числа перебували на якірній стоянці в проході Мьове поблизу Кавієнга. 27 березня загін прибув до Рабаула, після чого з 28 березня по 1 квітня виходив до Бугенвіля, де були зайняти якірна стоянка Шортленда та порт Кієта (південне завершення та східне узбережжя Бугенвілю відповідно). Далі крейсери перейшли з Рабаула до проходу Мьове, а 7 – 8 квітня забезпечили зайняття острова Манус у групі островів Адміралтейства (шість сотень кілометрів на північний захід від Рабаула, поблизу комунікацій, що вели до архіпелагу Бісмарка з Трука та іншого важливого транспортного хабу Палау). 10 квітня крейсерський загін повернувся на Трук.[1]

На початку травня 1942-го «Юдзукі» залучили до операції по висадці на сході Соломонових островів (перший етап більш масштабної операції, що мала завершитись оволодінням Порт-Морсбі на оберненому до Австралії узбережжі Нової Гвінеї). 3 травня разом зі ще одним есмінцем своєї дивізії «Юдзукі» охороняв загін, що доправив японський десант до острова Тулагі (в протоці північніше від значно більшого острова Гуадалканал). 4 травня цей загін став ціллю для американського авіаносного угруповання, яке рухалось до Коралового моря. «Юдзукі» зазнав незначних пошкоджень від обсрітлу з повітря, проте при цьому загинуло 10 членів екіпажу.

Невдовзі «Юдзукі» повернувся до Рабаула та 11 травня 1942-го вийшов у море, супроводжуючи разом з двома іншими есмінцями загін, який мав узяти під контроль острови Науру та Оушен. У ніч на 12 травня в районі за кілька десятків кілометрів на південний схід від острова Нова Ірландія підводний човен торпедував один з кораблів загону — мінний загороджувач «Окіносіма», після чого «Юдзукі» зняв з нього контр-адмірала Сіму Кійохіде, який командував операцією. «Окіносіму» намагались довести до Буки (порт на однойменному острові біля північного завершення значно більшого острова Бугенвіль), але за пару годин корабель затонув. 13 травня загін, який поповнився іншим мінним загороджувачем та легким крейсером, знову рушив до Науру, проте 15 травня надійшло повідомлення про перебування у регіоні американського авіаносного з'єднання (це були авіаносці USS Enterprise та USS Hornet, які не встигли прибути вчасно, щоб узяти участь у битві в Кораловому морі). На основі цієї інформації японці скасували операцію по оволодінню Науру (лише у серпні, після висадки американців на Гуадалканалі, вони повернуться до питання розширення контролю на сході Мікронезії)

21 – 28 травня 1942-го «Юдзукі» прослідував з Труку до Сасебо, де до 16 червня проходив ремонт, а вже 25 червня прибув на Трук.

29 червня «Юдзукі» та ще 3 есмінця і легкий крейсер вирушили з Труку для супроводу конвою транспортів, які доправляли будівельників та матеріали на острів Гуадалканал (східні Соломонові острова), де вирішили спорудити аеродром. 4 липня судна прибули до якірної стоянки біля острова Саво та на протязі тижня провели розвантаження, після чого «Юдзукі» узявся за патрульно-ескортну службу в районі Рабаула (можливо відзначити, що недобудований аеродром через місяць опиниться в руках союзних сил та відіграє надзвичайно велику роль у їх перемозі в шестимісячній битві за Гуадалканал).

21 липня 1942-го «Юдзукі» разом зі ще двома есмінцями та двома легкими крейсерами прикривав висадку на Новій Гвінеї у Буні (східне узбережжя півострова Папуа, звідки японці розраховували осягнути Порт-Морсбі по суходолу). Після цього з 27 по 31 липня есмінець ескортував конвой транспортів з Рабаулу до Буни і назад. Під час цього рейсу авіація союзників потопила судно «Котоку-Мару» і «Юдзукі» провадив порятунок вцілілих.

6 серпня 1942-го «Юдзукі» разом зі ще одним есмінцем «Удзукі» та легким крейсером вирушили з Рабаула для супроводу кількох транспортів до Буни. Втім, коли 7 серпня прийшли відомості про висадку союзників на сході Соломонових островів на Гуадалканалі конвой до Буни відкликали назад.[2] 12 серпня 1942-го «Юдзукі» та есмінець «Оіте» здійснили вихід до Гуадалканалу з метою розвідки та обстрілу ворожих позицій, після повернення з якого «Юдзукі» все-таки рушив до Нової Гвінеї (котраблі у ескорті були ті ж самі, що й 6 серпня, а от із трьох транспортів в конвої залишилось тільки два). 13 – 14 числа загін здійснив висадку у Басабуа в районі Буни, а потім повернувся до Рабаула. 17 – 21 серпня «Юдзукі» супроводжував ще один конвой по маршруту Рабаул – Буна – Рабаул.

Невдовзі «Юдзукі» прослідував із Рабаула на Трук. На той час великі сили японського флоту вийшли у море для проведення конвою з підкріпленнями для Гуадалканалу (що, зокрема, призвело до битви біля східних Соломонових островів), проте «Юдзукі» задіяли у інший операції – встановленні контролю над мікронезійськими островами Науру та Оушен. 26 серпня есмінець вийшов з Труку, а 2 вересня прибув на атол Джалуїт (Маршаллові острова). У цьому проміжку японські сили зайняли зазначені острови (гарнізони з яких союзники евакуювали ще у лютому), при цьому доставку основних сил десанту здійснив загін із легкого крейсера «Юбарі», есмінця «Юнагі (1925)Юнагі» та переобладнаного мінного загороджувача Кьоєй-Мару.

5 вересня 1942-го «Юдзукі» повернувся на Трук, а далі майже 2 роки ніс патрульно-ескортну службу у Океанії. Зокрема, на початку березня 1943-го він супроводжував конвой F2 та був вимушений провадити порятунок вцілілих з потопленого субмариною судна «Кіріха-Мару». 3 квітня 1943-го північніше від Палау «Юдзукі» зустрів танкер «Аріма-Мару», що прямував з Балікпапану (центр нафтовидобутку на сході Борнео) на Трук. Тієї ж доби американський підводний човен потопив «Аріма-Мару», після чого «Юдзукі» знову провадив порятунок вцілілих.[3] А 8 – 9 квітня 1943-го «Юдзукі» та ще 2 есмінці і легкий крейсер виходили з Труку для допомоги торпедованому підводним човном судну-рефрижератору «Косєй-Мару». Останнє намагались відбуксирувати на базу, проте воно у підсумку затонуло. Також у цей період есмінець двічі проходив ремонт у Японії – з 2 січня по 18 лютого 1943-го та з 25 грудня 1943 по 22 січня 1944. Під час останнього ремонту з нього зняли кормовий торпедний апарат та дві гармати головного калібру, натомість додали 25-мм зенітні автомати.

12 – 17 лютого 1944-го «Юдзукі» здійснював проведення з Труку до Рабаула конвою №1123, який став останнім конвоєм, що успішно досягнув архіпелагу Бісмарка (після нього до Рабаула прослідує із втратами конвой SO-903, а невдовзі ця колись потужна база опиниться у блокаді). 18 та 20 лютого «Юдзукі» разом з есмінцем «Мінадзукі» (до того також супроводжував №1123) здійснили транспортні рейси з Рабаула до Кавуву (Гавуву) на мисі Хоскінс (північне узбережжя Нової Британії дещо менш ніж за дві з половиною сотні кілометрів на південний захід від Рабаула), а потім змогли полишити архіпелаг Бісмарка та  25 лютого прибули на Палау.

Ще кілька місяців «Юдзукі» ніс патрульно-ескортну службу в районі Палау, при цьому 27 квітня 1944-го він разом зі ще одним есмінцем «Самідаре» провадив порятунок вцілілих з потопленого легкого крейсера «Юбарі». 29 травня «Юдзукі» прибув до Сасебо та до 20 червня проходив ремонт, під час якого отримав 5 додаткових установок 25-мм зенітних автоматів.

8 вересня 1944-го есмінець розпочав ескортування конвою HI-75. Останній мав за кінцевий пункт Сінгапур, проте 17 вересня під час проходження через північну частину Південнокитайського моря «Юдзукі» разом зі ще одним есмінцем відокремився для супроводу до Маніли гідроавіаносця «Акіцусіма» та транспорту. Останній був потоплений підводним човном, проте гідроавіаносець вдалось довести 19 числа до пункту призначення (втім, вже за кілька діб Акіцусіма загине під час потужного удару авіаносної авіації по Філіппінах).

З 30 вересня по 16 жовтня 1944-го «Юдзукі» проходив ремонт у Сасебо, а 30 жовтня (вже після розгрому головних сил японського флоту в битві у затоці Лейте) разом зі ще одним есмінцем розпочав ескортування авіаносця «Дзюнйо» та легкого крейсера «Кісо» (авіаносець, зокрема, мав доправити снаряди головного калібру для лінкорів у Бруней та катери для суїцидних місій «Шиньо» до Маніли). 6 листопада загін побував у Брунеї, а 9 числа прибув до Маніли. 11 листопада «Юдзукі» та ще два есмінця розпочали супроводження «Дзунйо» та пошкодженого важкого крейсера «Тоне» до Куре[4], куди прибули 17 листопада (а от «Кісо» залишився у Манілі, де й загинув вже 13 листопада).

23 – 30 листопада 1944-го «Юдзукі» та ще два есмінці супроводили «Дзунйо» з Куре до Маніли. Далі авіаносець рушив у зворотній рейс (можливо відзначити, що він не лише повернеться з Філіппін назад до Японії, але й переживе війну), а «Юдзукі» залишився у Манілі. 10 грудня він разом зі ще двома есмінцями вийшов у супроводі конвою TA-9, який мав доправити підкріплення в район затоки Ормок (західне узбережжя острова Лейте, з висадки на якому у жовтні почалась операція союзників на Філіппінах). Конвой розвантажився на Лейте у Паломпоні, за пару десятків кілометрів від входу у затоку Ормок, а на зворотньому шляху за чотири десятки кілометрів на північний захід від Паломпону «Юдзукі» був атакований авіацією та поцілений однією бомбою. «Юдзукі» затонув, загинуло 20 членів екіпажу (217 осіб були врятовані ескортним есмінцем «Кірі»).[5]