Юзеф Вронський

У 1794 році Вронський, як офіцер артилерії, брав участь у захисті Варшави від пруських військ. У битві під Мацейовицями його взято в полон, але генерал Тормасов відпустив його, після чого Вронський вступив офіцером у російську армію, де служив у штабі Суворова. У 1797 вийшов у відставку й вирушив до Німеччини, де вивчав юридичні науки. Потім вирушив у Париж та Марсель, де вступив у польський легіон, але незабаром знову вирушив до Німеччини, щоб вивчати там історію філософії та вищу математику. У 1811 році, повернувшись до Парижа, змінив уроджене прізвище Гене (Гоене) на Вронський, під яким почав публікувати свої наукові праці.

Особливістю його підходу було прагнення включити в коло своїх занять так звані універсальні ідеї. Керівною його ідеєю був месіанізм, як він сам її назвав і який, за вченням Вронського, повинен вести людство по шляху до абсолютної правди і абсолютного добра. Він вчив, що тільки тепер людині здається, ніби абсолют для нього недоступний, але прийде час, коли погляд цей зміниться. До здійснення цього ідеалу в майбутньому покликані слов'яни; свої погляди на цей предмет він виклав у відкритому листі, написаному в 1851 році в Меце і адресованому російському імператору. У релігійному відношенні Вронський був гарячим прихильником католицизму, хоча визнавав, що всі догмати, будучи лише гіпотезами, мають тимчасову силу і будуть змінені абсолютними істинами.

Математичні роботи Вронського відзначені широтою охоплення матеріалу і спільністю постановки задач. Лагранж був тієї думки, що теорії Вронського можуть зробити переворот у науці. Але хвороблива гордість Вронського, його схильність до містицизму і, нарешті, складність позначень, використаних в його творах, привели до того, що його праці залишилися непоміченими сучасниками. Уже після смерті Вронського дослідники його праць у другій половині XIX століття виявили, що йому належить авторство значної кількості методів і деяких тверджень, які на той час були заново відкриті іншими математиками. Незважаючи на це, ім'я Вронського присутнє в сучасних курсах математичного аналізу через введений ним вперше в 1812 році функціонального визначника (так званий вронськіан).

• «Introduction à la philosophie de mathématique» (1811)
• «Resolution générale des équations de tous les dégrés» (1812)
• «Phil osophie de l’infini» (1814)
• «Canon des logarithmes» (1829; русский перевод, 1845)
• «Messianisme» (1831)
• «Instruction pour l’anneau arithm étique» (1833)
• «Metapolitique» (1840)
• «Prolégomènes de messianisme ou le destin de la France, de l’Allemagne et de la Russie» (1843)
• «Adresse aux nations Slaves» (1847)
• «Adresse aux nations civilisées» (1848)
• «Cents pages decisives» (1849)
• «Epitre à S. M. l’Empereur de Russie» (1851)
• «Philosophie absolue de l’histoire» (1852)

• БСЭ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}