Юзеф Сташевський

Могила Юзефа Сташевського на військовому цвинтарі у Варшаві

Походив із бідної єврейської родини, закінчив середню школу у Львові, від 1910 року вивчав географію і природознавчі науки у Віденському університеті. Під час Першої світової війни був офіцером австрійської армії, потрапив у російський полон, був учителем у польській гімназії в Іркутську[1], зумів стати учасником двох наукових експедицій у Забайкалля та Сибір. Після повернення з полону — викладач географії і природознавства у навчальних закладах Тернополя (1921—1939), зокрема в Другій тернопільській гімназії[2][3]. У 1937 році докторизувався у Львівському університеті. Під час Другої світової війни — в'язень німецьких концтаборів[1].

Від 1945 року мешкав у Сопоті, працював спочатку у Гданському державному «Педагогіум», а потім у Вищій педагогічній школі в Гданську, керівник закладу географії, від 1953 року — керівник кафедри регіональної географії. Від 1957 року — доцент, а від 1960 — професор Вищої педагогічної школи в м. Гданськ та Інституту геології АН у Варшаві. Засновник Гданського відділення Польського Географічного Товариства[1].

Помер 5 вересня 1966 року у Варшаві, похований на Військових Повонзках у Варшаві[4].

Спеціаліст із фізичної географії і антропогеографії та історії античної географії. Автор понад 100 наукових праць, серед яких:

• «Słownik geograficzny» (1934, кілька перевидань),
• «Geografia fizyczna w liczbach» (1959),
• «Historia nauki o Ziemi w zarysie» (1966).

• Присяжний Т., Ткачов С. Сташевський Юзеф // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 342-343. — ISBN 978-966-528-279-2.