Юлій II (Мікеланджело, бронза)

«Ю́лій II» (італ. Giulio II benedicente) — бронзова скульптура італійського скульптора і художника Мікеланджело Буонарроті, створена ним у Болоньї на замовлення папи Юлія II бл. 1507 —1508 рр.

«Юлій II»
італ. Giulio II benedicente
Творець: Мікеланджело Буонарроті
Час створення: бл. 1507 —1508 рр.
Розміри: 292 см[а]
Матеріал: бронза
Жанр: portrait sculptured
Зберігається: Болонья, Італія
Музей: Церква Сан Петроніо
«Пророк Даниїл»

Історія створення

Юлій II завоював Болонью у 1508 році, і замовив бронзову статую Мікеланджело, щоб відзначити повернення Болоньї під свою егіду[1]. Це мало бути портретне зображення понтифіка, який сидить на коні. За цю роботу Мікеланджело мав отримати 1000 дукатів[2]. Мікеланджело не любив портретів і вважав, що лиття бронзи — не його мистецтво[б], але мусив скоритися[3]. Перша спроба була невдала, і нижню частину статуї довелося доплавляти[4].

Скульптуру було завершено 15 лютого[5], а встановлено 21 лютого 1508 року на фронтоні церкви Сан Петроніо[6] у Болоньї, а сам Мікеланджело повернувся спершу до Флоренції, де пробув менше ніж місяць[7], а потім — до Рима[8]. Вже 30 грудня 1511 року статую було знищено[9]. За Вазарі, її «знищили Бентівольї[в], а бронзу продали Альфонсо Феррарському[г], який зробив з неї велику гармату під назвою „Юлія“, зберігши тільки голову статуї»[6].

На місці статуї було встановлено статую Бога-Отця з надписом: «Знай, що Бог сам є Паном» (лат. Scitote quoniam Deus ipse est Dominus).

Відомості про твір

За описом Вазарі, Мікеланджело надав позі статуї «(…) величного, урочистого вигляду, в розкішному пишному одязі, з обличчям, сповненим відваги, сили, енергії й суворості»[10]. Глиняна модель майбутньої статуї була завершена ще до від'їзду папи з Болоньї. Права рука була піднесена для благословення, а у лівій руці «Юлія II» мала бути книга за задумом скульптора, але папа сказав: «Дай краще шпагу, бо я не розуміюсь на письменстві»[6].

Образ у мистецтві

Проект Баччо Бандінеллі для гробниці Климента VII був створений під натхненням від цієї статуї Мікеланджело[1]. Сам проект було відхилено, але зберігся ескіз Бандінеллі. На ньому папа зображений сидячи, у лівій руці у нього книга, а права дуже різко піднята вверх, а весь корпус розвернутий, наче для замаху. За Айнманом, ця втрачена статуя знайшла своє продовження у пророкові Даниїлові з фресок стелі Сикстинської капели[1]. Він також проводить паралель із іншими роботами Мікеланджело, які зображають сидячу фігуру — «Джуліано Медичі», «Лоренцо II Медичі» та «Мойсеєм»[11].

Статуя згадується у біографічному романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961). У лівій руці бронзового понтифіка мали бути ключі до нового собору Святого Петра[12].

Примітки
а. ^ за твердженням Вазарі — «п'ять ліктів заввишки»[10]
б. ^ «Non era mia arte»[13]

Бентівольї (італ. Bentivoglio) — знатний рід, який правив містом у другій половині XV ст.

в. ^ Альфонсо I д'Есте, герцог Феррари, Модени і Реджо

Для подальшого читання
  • Huse N. Ein Bilddokument zu Michelangelos 'Julius II' in Bologna // Mitteilungen des Kunsthistorischen Institutes in Florenz. — 1966. — С. 355 —358. (нім.)

Посилання
  1. Einem, 1973, с. 48.
  2. Symonds, 1893, с. 101.
  3. Scigliano, 2005, с. 170.
  4. Scigliano, 2005, с. 171.
  5. Hibbard, 1974, с. 97.
  6. Вазарі, 1970, с. 324.
  7. Scigliano, 2005, с. 172.
  8. Einem, 1973, с. 49.
  9. Эрпель, 1990, с. 13.
  10. Вазарі, 1970, с. 323.
  11. Einem, 1973, с. 99.
  12. Irving Stone. The Agony and the Ecstasy (англ.). www.scribd.com. с. 516. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 1 липня 2012.
  13. Hibbard, 1974, с. 96.

Джерела
  • Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
  • Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
  • Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
  • Herbert von Einem; Ronald Taylor. Michelangelo = нім. Michelangelo (1959). — London : Methuen&Co Ltd, 1973. — 329 с. (англ.)
  • Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0. (англ.)
  • Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
  • John Addington Symonds. The Life of Michelangelo Buonarroti. — 1893. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.