Юліус Плюккер
Юліус Плюккер (нім. Julius Plücker; 16 липня 1801, Ельберфельд — 22 травня 1868 року, Бонн) — німецький математик і фізик, що працював в області аналітичної геометрії.
| Julius Plücker | |
|---|---|
| нім. Julius Plücker | |
 | |
| Народився |
16 липня 1801 Ельберфельд, Німеччина |
| Помер |
22 травня 1868 (66 років) Бонн, Німеччина |
| Поховання | |
| Країна | Німеччина |
| Національність | Німеччина |
| Діяльність | фізик, математик, науково-педагогічний працівник, викладач університету |
| Alma mater |
Боннський університет Гейдельберзький університет Берлінський університет Паризький університет Марбурзький університет |
| Галузь | математик, фізик |
| Заклад | Боннський університет, Університет Мартіна Лютера і Гумбольдтський університет Берліна |
| Посада | професор |
| Науковий керівник | Христіан Людвіг Ґерлінґ |
| Відомі учні |
Фелікс Клейн Август Беер |
| Членство | Лондонське королівське товариство і Баварська академія наук |
| Відомий завдяки: | формула Плюккера |
| Нагороди | медаль Коплі (1866) |
 Юліус Плюккер у Вікісховищі | |
Плюккер навчався в університетах Берліна, Бонна, Гейдельберга і Парижа, і в 1828 році став професором математики в Боннському університеті. У цей час він займався геометрією, і зробив декілька відкриттів, включаючи узагальнення поняття координат і введення тангенціальних і однорідних координат. У алгебрі він висунув декілька теорій про алгебраїчні криві.
У 1847 році, Плюккер став професором фізики в тому ж університеті. Серед його досягнень у цій області є отримання атомарних і молекулярних спектрів різних речовин, таких як азот, водень, і деякі інші. Відкрив і описав катодні промені, флуоресценцію.
Див. також
- 29643 Плюккер — астероїд, названий на честь вченого[2].