Юліус Шнор фон Каролсфельд
Юліус Шнор фон Каролсфельд (нім. Julius Schnorr von Carolsfeld; 26 березня 1794 — 24 травня 1872, Дрезден) — німецький художник.
Юліус Шнор фон Каролсфельд | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Julius Schnorr von Carolsfeld | ||||
|
||||
Народження |
26 березня 1794 Лейпциг | |||
Смерть | 24 травня 1872 (78 років) | |||
Дрезден | ||||
Поховання | Alter Annenfriedhof, Dresdend | |||
Країна | Німецька імперія | |||
Жанр | живопис | |||
Навчання | Віденська академія мистецтв | |||
Діяльність | художник, ілюстратор, викладач університету, рисувальник, графік | |||
Напрямок | історичний живопис | |||
Вплив на | Карл Теодор фон Пілоті | |||
Вчитель | Генріх Фрідріх Фюґер | |||
Відомі учні | Gustav Jägerd і Andreas Müllerd | |||
Працівник | Мюнхенська академія мистецтв | |||
Батько | Veit Hanns Schnorr von Carolsfeldd | |||
Мати | Christina Juliana Hempeld | |||
Діти | Ludwig Schnorr von Carolsfeldd | |||
Брати, сестри | • Ludwig Ferdinand Schnorr von Carolsfeldd[1] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Юліус Шнор фон Каролсфельд у Вікісховищі |
Біографія
Народився 26 березня 1794 року в родині художника Йогана Файта Шнора фон Каролсфельда, який став першим учителем свого сина.
Отримавши відмінну підготовку, Юліус у сімнадцятирічному віці вступає до Віденської академії мистецтв, де з величезною ретельністю вивчає старовинні роботи італійських і німецьких майстрів. В академії Шнор увійшов до групи «Союз святого Луки». Група об'єднувала молодих художників, прозваних «назарейцями», які, спираючись на старих майстрів, прагнули відродити релігійний дух у німецькому мистецтві.
У 1817 році молодий художник відправляється до Італії, де працює майже десять років. У Римі він розписує фресками залу вілли маркіза Массимі, це були двадцять три сцени з «Несамовитого Роланда» Лудовіко Аріосто. Крім того, Юліус Шнорр багато пише олією: це і картини з релігійними сюжетами, і близько сотні пейзажних етюдів. У його роботах відчувається надзвичайний дар композиції і виникає відчуття, ніби автор сам проживає сюжети своїх робіт.
У 1827 році Юліус Шнор фон Каролсфельд був запрошений на посаду професора відділення історичного живопису Мюнхенської академії мистецтв.
За дорученням короля Людвіга I йому треба було розписати фресками п'ять парадних залів першого поверху мюнхенського палацу за сюжетами з «Пісні про Нібелунгів»; ще три зали повинні бути присвячені Карлу Великому, Фрідріху Барбароссі й Рудольфу Габсбургському.
У 1848 році Юліусу Шнорру не запропонували посісти місце директора Мюнхенської академії мистецтв, що звільнилося. Розчарований цим, він приймає пропозицію зайняти місце професора Дрезденської академії мистецтв і посаду директора місцевої галереї. У Дрездені художник всього себе присвятив релігійному мистецтву.
Юліус Шнор фон Каролсфельд помер 24 травня 1872 року в Дрездені.
Ілюстрована Біблія
Безумовно, найважливішою працею Юліуса Шнора фон Каролсфельда є «Біблія в картинках» (нім. «Die Bibel in Bildern»). Це видання вийшло в світ у 1852–1860 роках у Лейпцизі й принесло художнику значну популярність не лише у всіх краях Німеччини, але й у інших країнах. Книга містить у собі 240 малюнків, гравірованих на дереві. Усі композицій маюмь різну цінність, але багато з них, особливо ті, що стосуються Старого Заповіту, є незрівнянними у своєму роді[2].
Галерея
- Благовіщення (1818).
- Мадона з дитиною (1920).
- Клара Бьянка фон Квандт (1820).
- Зворотній бік жінки (1845).
Примітки
Посилання
- Юліус Шнор фон Каролсфельд — німецький художник-романтик(рос.)
- Біографічні відомості про Юліуса Шнора фон Каролсфельда(рос.)