Юренко Олесь

Юренко Олесь Степанович (* 23 квітня 1912, Миколаїв — †1990, Полтава) — український поет та прозаїк, член СПУ з 1949.

У 1932 році закінчив Полтавський індустріальний технікум. Першу повість — «Стокозове поле» — про Голодомор опублікував у 1933 році, коли працював секретарем редакції «Розгорнутим фронтом». В цей час познайомився з молодим Олесем Гончаром — майбутнім письменником.

З 1941 по 1945 — на радянсько-німецькому фронті.

Після другої світової війни очолював літературне об'єднання «Ворскла», що виросло з літературного гуртка, утвореного при газеті «Зоря Полтавщини» у 1947 році. З 1958 до 1966 рр. — відповідальний секретар Полтавської філії Спілки письменників України.

Один з організаторів та перший директор музею Давида Гурамішвілі в Миргороді.

Його перу належать збірки поезій «Полтавське літо» (1953), «В тополинім краю» (1959), «Неспокійні стежки» (1961), збірка оповідань «Ганнуся» (1965) та ін.