Юридична фірма

Юридичні фірми можуть здійснювати свою діяльність у різних організаційно-правових формах, які визначаються законодавством країни, на території якої створюється відповідна фірма.

Наприклад, існують юридичні фірми, створені у формі товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.

У законодавстві окремих країн можуть бути передбачені спеціальні організаційно-правові форми для здійснення діяльності організацій, які надають кваліфіковану юридичну допомогу. Такі організації теж можуть належати до категорії «юридична фірма».

У більшості країн, в тому числі в США і Англії, за існуючим законодавством власниками та директорами юридичних фірм можуть бути тільки юристи. В результаті юридичні фірми не мають можливості залучати сторонніх інвесторів, професійних менеджерів і фінансистів та виходити на ринок з IPO, що заважає юридичному бізнесу розвиватися швидко і по-сучасному.

Основою такого підходу стало прагнення уникнути конфлікту інтересів у рамках принципу змагальності правової системи, яка зобов'язує юриста лояльним представником клієнта і не брати з нього надмірну плату.

Крім того юристи повинні виявляти сумлінність — вони не мають права брати участь у судових процесах у справах, які вони самі оцінюють як юридично нікчемні. Однак, юристи, що представляють компанії з участю сторонніх акціонерів, поряд з інтересами своїх клієнтів і необхідністю дотримання морально-етичних вимог повинні були б в значній мірі керуватися комерційними інтересами власників і враховувати вплив своїх рішень на ринкову вартість акцій фірми. Поєднувати такі суперечливі вимоги нелегко.

Нині в країнах англо-саксонського права спостерігається тенденція до зміни описаного законодавства у бік лібералізації. У 2007 році Австралія дозволила юридичним фірмам залучати зовнішні інвестиції за рахунок виходу на IPO, після чого велика австралійська юридична фірма «Slater & Gordon Ltd» успішно розмістила свої акції на Австралійській фондовій біржі. Розпочато реформи юридичного бізнесу Великої Британії. У 2009 році набрав чинності «Закон про надання юридичних послуг», що регламентує лібералізацію ринку юридичних послуг і дає можливість юридичним компаніям виходити на Лондонську фондову біржу і залучати до юридичних фірм керуючих партнерів, які не мають відношення до юридичної діяльності.[1]

Однак, як правило, структура юридичної фірми за традицією включає провідних партнерів, партнерів та інших службовців. Провідні партнери — це юристи-власники фірми, які займаються юридичною практикою і, крім того є керуючими справами фірми і отримують прибуток згідно з розподілом своїх часток. Партнери — юристи, які здійснюють практику в рамках діяльності фірми за обумовлену зарплату. Службовці — помічники, секретарі та ін., виконують у фірмі допоміжні функції. Також традиційним для багатьох фірм є кар'єрне просування партнерів по правилу «вгору або за двері», тобто партнер або повинен згодом стати провідним партнером, або піти з фірми (вести самостійну практику, працювати в юридичних відділах корпорацій та ін.).[2]

Юридичні фірми найбільше варіюються у розмірах. Майже у всіх країнах значну більшість становлять маленькі фірми, організовані одним юристом, практикуючим самостійно.[3]

Маленькі фірми зазвичай спеціалізуються на якомусь певному напрямку (патентне, трудове, податкове, кримінальне право тощо).[4]

Більші фірми диверсифікують клієнтську базу та пропонують широкий спектр послуг, організовуючи кілька відділів, що спеціалізуються на різних напрямках юридичної діяльності. У таких фірмах, як правило, окремо існують судові і консультативні відділи. Консультативні відділи консультують, складають контракти, аналізують правові аспекти комерційної діяльності, тоді як «судовники» представляють інтереси клієнтів у судах, відповідають за судову документацію та забезпечення доказової бази тощо.

Юридичні фірми, що об'єднують великі групи юристів, зародилися в США і протягом декількох десятиліть стали там поширеним явищем. Цю практику поступово перейняли англійці, у яких раніше юридичні фірми, як правило, складалися з одного-двох юристів. У наш час маленькі фірми у США та Англії мають у штаті від 2 до 50 юристів, середні — від 50 до 200.[5]

Великими або «мегафірмами» у США та Англії вважають трансконтинентальні компанії, які включають понад 1000 юристів з дуже високими тарифами і великою кількістю допоміжного персоналу. Вони спеціалізуються на високоприбуткових напрямках, таких, як робота з банками, злиття і поглинання, арбітражні судові процеси великого масштабу і високого рівня.

Найбільші юридичні фірми базуються в США та Англії. Найвищий прибуток отримують американські фірми, але шість найбільших у світі фірм розташовані в Лондоні. Загальний оборот юридичного бізнесу у США (близько 120 мільярдів доларів у 2009 році) не має аналогів у світі. 2003 року в США було понад 900 фірм, що нараховували понад 50 юристів, тоді як в Канаді таких було 58, в Англії — 44, у Франції — 14, а в Німеччині — 9.[6] США та Англія повністю домінують на світовій юридичній сцені. Аналітичні дослідження констатують, що інші країни лише підбирають те, що звалилося з англо-американського столу: «австралійські, канадські, новозеландські та інші юридичні фірми борються за те, від чого відмовляються американці та англійці».[7]

Рейтинг юридичних фірм за прибутком, топ 10, 2009 рік

Рейтинг юридичних фірм за кількістю юристів у штаті, топ 10, 2009 рік

Досить повна статистика доходів юристів ведеться у США. Середні дані по зарплаті юристів-партнерів юридичних фірм у великих американських містах дають наступні цифри: 160 тис. ам.дол. у перший рік роботи з подальшим збільшенням до 280 тис. ам.дол. до восьмого року робочого стажу.

Сполучені Штати перші запровадили поняття «великої юридичної фірми» в тому сенсі, що як суб'єкт підприємницької діяльності, вона складається з декількох адвокатів. Перші юридичні фірми, що складаються з 2 або більше юристів з'явилися в США незадовго до Громадянської війни в США (1861–1865). Ця ідея поступово поширюється через Атлантичний океан в Англію, хоча англійські адвокати залишалися індивідуальними працівниками або вели діяльність у вигляді дуже дрібних товариств аж до Другої світової війни. Сьогодні, у Сполучених Штатах та Великій Британії існують як і дрібні фірми (від 2 до 50 юристів), так і середні підприємства (від 50 до 200 адвокатів).

Адвокатські контори в малих містах та селищах, можливо ще мають старомодну «загальну практику», але більшість міських адвокатів прагнуть бути вузькоспеціалізованими у зв'язку з переважною складністю права. Таким чином, невеликі фірми у містах спеціалізуються на практиці тільки одного роду законодавства (наприклад трудове право, антимонопольне законодавство, інтелектуальна власність, або законодавство про зв'язок) і тому називаються юридичними бутіками.

Найбільші юридичні фірми налічують понад 1000 юристів. Ці фірми часто на розмовній мові називаються «мегафірмами» або «бігло» (від англ. big law), і як правило, мають філії на декількох континентах, законопроект (вартість послуг) до $750 на годину та вище і високу частку допоміжного персоналу на адвоката. Через локалізований та регіональний характер фірм, відносні розміри фірми змінюються.

Великі фірми з «повним комплексом послуг» мають відділи, що спеціалізуються на всіх видах юридичної роботи за яку платять добре, що в США зазвичай означає, Злиття і поглинання, банківська справа, і деякі види корпоративних спорів. Ці фірми рідко працюють з позовами фізичних осіб. Однак найбільші юридичні фірми, не дуже великі, не йдуть у порівняння з іншими великими підприємствами. У 2008 році однією з найбільших юридичних фірм у світі була визнана британська фірма Clifford Chance, доходи якої склали суму понад 2 млрд дол США. Це можна порівняти з найбільшою у світі фірмою зі світовим оборотом в $404 млрд Exxon Mobil та $28 млрд для найбільшої консалтингової компанією PricewaterhouseCoopers.

Юридичні фірми організуються для здійснення комерційної діяльності, що включає юридичне консультування клієнтів (громадян і організацій) про їхні права та обов'язки, юридичний супровід угод та комерційних проектів, захист інтересів клієнтів у цивільних, кримінальних та адміністративних судових процесах та у інших ситуаціях, що вимагають юридичної консультації та супроводу.

В УРСР та в інших соціалістичних країнах та республіках інститут приватної адвокатури був відсутній. Адвокатура у Радянському Союзі мала статус добровільної громадської організації осіб, що займаються адвокатською практикою. У республіках, областях, краях, а також у Москві, Ленінграді та Києві були колегії адвокатів; в районах і містах діяли юридичні консультації, які об'єднували адвокатів даного району (міста).

Зацікавлена ​​особа могла звернутися до адвоката, при цьому вона завжди зверталася до колегії. Адвокатський гонорар, отриманий від клієнта, вносився в касу колегії. У Радянському Союзі не було ні приватної власності, ні якигось великих майнових спорів, так що про порівняння доходів радянських і західних юристів не йдеться. На підприємствах і в установах були свої юридичні служби, тому найбільшу частину адвокатської практики складали кримінальні справи. Адвокати рідко брали участь у розгляді цивільних справ (5-6% від загального числа). Загалом у 1980 році у Радянському Союзі налічувалося приблизно 19 000 адвокатів.[8]

Після розпаду Радянського Союзу ринок юридичних послуг для бізнесу в Україні почав формуватися одночасно з початком розвитку ринкової економіки на початку 1990-х.

Піонерами були великі міжнародні юридичні компанії, які прийшли в Україну «на буксирі» у своїх клієнтів.

Станом на кінець 2011 року більшість кампаній, що входять до першої двадцятки найбільших юридичних форм, які працюють на території України, мають національний характер. У той же час, велика частина ринку юридичних послуг в Україні належить філіям транснаціональних міжнародних юридичних фірм (що пов'язано швидше за все з представництвом цими компаніями великих західних підприємств в Україні). Як зауважують дослідники, цікавим фактом є те, що 75% обсягу ринку юридичних послуг розділено між фірмами із першої п'ятірки списку найкращих юридичних компаній України. Сам річний сукупний обсяг вартості юридичних послуг в Україні оцінюється приблизно в $375 млн.[9]

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (05.07.2012) розділяє організаційні форми адвокатської діяльності на індивідуальну, адвокатське бюро та адвокатське об'єднання.

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом.[10]

Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів[11].

Головна відмінність і серйозна перевага адвокатських об'єднань і адвокатських бюро це те, що їх засновниками (власниками) можуть бути лише адвокати, на відміну від юридичних компаній інших організаційно-правових форм.[12].