Юрій Гедигольд

Ю́рій Гедиго́льд (також Дедиголд, Кдиголд,[1] Ґедиґольд, Гедиго́вт, лит. Jurgis Gedgaudas; пом. близько 1435) — литовський боярин, воєвода київський до 1411 року, з 1415 року староста подільський,[2] воєвода віленський — з 1425 року (або раніше) до 1432 р.

Юрій Гедигольд
Ім'я при народженні Гедигольд
Псевдо Дедиголд, Кдиголд[1]
Народився 14 століття
Помер близько 1435
Поховання Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Країна  Велике князівство Литовське
Титул воєвода київський, воєвода віленський, староста подільський
Посада воєвода віленський, київський воєвода, маршалок господарський і смоленський воєвода
Конфесія католик
Рід Монивидовичі
Батько Kailikind
Родичі Войцех Монивид (брат)
Брати, сестри Войцех Монивид
У шлюбі з Анастасія
Діти Петро
Герб

Біографія

У джерелах вперше згадується в 1401 році як маршалок дворний великого князя литовського Вітовта. Батьком Юрія був Кайлікін (Гайлікін), рідним братом — Альберт (Войтех) Монивид.

За його участі було побудовано замок Каравул неподалік Рашкова (тепер Молдова).[3]

Як свідок Гедигольд підписав акти Віленської-Радомської унії 1401 року і Торуньського миру 1411 року. У 1415 році був у складі литовської делегації на Констанцькому соборі. З 1425 року після смерті брата Войтеха Монивида посів уряд воєводи віленського. У 1429 році був послом від Вітовта до польського короля Владислава ІІ Ягайла стосовно корони для Вітовта.

Після смерті Вітовта у 1430 році у війні за владу у Великому князівстві Литовському між Свидригайлом і Сигізмундом Кейстутовичем, підтримав спочатку першого. Був серед небагатьох, з ким після невдалої спроби вбивства утік до Полоцька Свидригайло. У битві під Ошмянами 8 грудня 1432 р. потрапив у полон до Сигізмунда і позбавлений посади воєводи віленського.[4] Пізніше визнав владу Сигізмунда, виступав свідком на його документах як пан на Вишневе до 1435 року, після 9 червня 1435 в документах не згадується.[5]

Посідав маєтності у Крево та Ошмянах. У 1413—1414 роках заснував поселення Скірснемуне, яке з 1504 року було названо на честь засновника — Гедігаудішкіс, з 1599 року — Гелгаудішкіс.

Похований разом з братом у родинній каплиці Віленськії латинської катедри, відомій як Монивидівська.

Був одружений з Анастасією, від якої мав сина Петра Сенька Гедигольдовича.

Примітки
  1. О Подолской земли / Західноруський, або Білоруський літопис // Українська література XIV-XVI ст. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 532. — ISBN 5-12-009282-9.
  2. http://www.history.vuzlib.org/book_o017_page_4.html Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Грушевський М. Чорноморська торговельна дорога XIV—XV в. Замки Каравул, Чорний город і Качибей // Історія України-Руси. — Т. VI. Примітки. — С. 607.
  4. 7.8. Князі і традиції державності
  5. Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji wileńskiej, nr 139.

Література
Попередник
Войтіх Монивид		 Воєвода віленський
1425—1432		 Наступник
Ян Довгерд
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.