Альберт Монивид
Альберт[2] Мониви́д, чи Во́йцех Монивид (лит. Vaitiekus Manvydas; близько 1360 — близько 1424) — литовський боярин, староста віленський в 1396—1413 роках, воєвода віленський в 1413—1422 роках. Учасник Грюнвальдської битви. Засновник роду Монивидовичів.
| Альберт Монивид | |
|---|---|
| Псевдо | Войтех Монивид, Войцех Монивид |
| Народився | близько 1360 |
| Помер | близько 1424 (між 1423 і 1425[1]) |
| Поховання | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс) |
| Країна |
 Велике князівство Литовське |
| Учасник | Велика війна 1409-1411 |
| Титул | староста віленський, воєвода віленський |
| Посада | воєвода віленський і брацлавський старостаd |
| Рід | Монивидовичі і Q106580484? |
| Батько | Kailikind |
| Брати, сестри | Юрій Гедигольд |
| У шлюбі з |
Юліанія Святославівна Ядвіга |
| Діти | син Іван |
 Герб | |
Життєпис
У джерелах вперше згадується в 1387/1389 роках, де разом з литовськими князями та іншими боярами поручився за Грицька Костянтиновича, який повстав проти князя Скиргайла Ольгердовича). Його батьком був литовський боярин Кайлікін (Койлікін;[1]) також Га(о)йлікін), рідним братом — Юрій Гедигольд.
1407 року зробив фундуш для костелу Пречистої Діви Марії в Ошмянах: для його потреб віддав двох підданих. Один з гарантів мирного договору з тевтонцями, укладеного в Торуні 1 лютого 1411 року. До Городельській унії користувався власним гербом, під час унії 1413 року першим з литовських панів був прийнятий до шляхти гербу «Леліва». Після хрещення за католицьким обрядом отримав ім'я Войцех. 1422 року брав участь в укладенні Мельнського миру. Востаннє згаданий в джерелах 1423 року: фундатор виготовлення і встановлення вівтаря святих Войцеха та Юрія для Віленської латинської катедри (як своєї родової гробниці), для чого надав своє село Гуделе пол. Gudele) в Ошмянському повіті, доми у Вільнюсі, доходи з інших маєтків.[1]
Був похований в збудованій ним самим каплиці у Віленській латинській катедрі, відомій як Монивидівська.
Відомо про три його печатки: одна, датована 1398 роком з написом SIGILL ALBRECI MONEWID; друга, з 1410 року з написом + s. alberti: capit: de: vilna; третя — з 1419 року, з гербом «Леліва».
Сім'я
Першою дружиною В. Монивида була смоленська княжна Юліанія — донька великого князя Смоленського Святослава Івановича і, можливо, сестра дружини Вітовта Анни. Ймовірно, від цього шлюбу мав сина Івашка. Другий шлюб уклав з Ядвігою невідомого походження, якою могла бути Ядвіга Гловачівська, чия печатка серед інших стоїть під актом Городельської унії).
За версією Анни Крупскої (стаття в Польському біографічному словнику), першою дружиною була Ядвіга, з якою мав сина Івана (Івашка); другою —[1]
Власність, посади
Користувався прихильністю князя Вітовта, від якого отримав у володіння безліч земель, багато поселень, в тому числі Геранени (інша назва — Суботники, Ошмянського повіту, 1396 року), Жупрани та Мірклішки (з 1403 року державив, з 1407 року став власником),[1] Брагін, Горволь та Любеч.[3] Був державцем у Браcлаві, де фундував церкву Матері Божої.
Див. також
Примітки
- Krupska A. Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423)… — S. 659.
- За традицією ім'я Альберт застосовувалося як латинський еквівалент польського імені Войцех.
- Юрій Ситий, Ігор Кондратьєв. Етапи існування Любецького замку В ХIV — ХVIІ ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова)
Література
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle r. 1413 // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. 5. — Rok 1920. — Kraków, 1921. — S. 179—190. (пол.)
- Krupska A. Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/4, zeszyt 91. — S. 658—660. (пол.)
