Юст Гусаковський

Юст Гусаковський ЧСВВ (пол. Justus Husakowski; 1746 — 14 вересня 1806, Почаїв[1]) — руський церковний діяч, священик-василіянин, останній протоархимандрит Василіянського Чину (1802—1804) перед його скасуванням в Російській імперії.

о. Юст Гусаковський ЧСВВ
Протоархимандрит Василіянського Чину (1802—1804)
Загальна інформація
Народження 1746
Смерть 14 вересня 1806(1806-09-14)
Почаїв
Підданство Річ Посполита → Російська імперія
Служіння в церкві
Конфесія Руська унійна церква
Постриг 1770

Життєпис

Народився 1746 року[2]. У 1769 році вступив до Василіянського Чину в Руській провінції. Богослов'я вивчав у монастирі Святого Юра Львові (у 1776 році був на 4 році богослов'я)[3]. Після священичих свячень був провінційним нотарем[4].

На капітулі Руської провінції 1784 року в Загорові був вибраний провінційним секретарем і з цього уряду брав участь у генеральній капітулі в Жидичині 1788 року, на якій його вибрали протоконсультором (вікарієм) провінції. Делегати провінційної капітули в Почаєві 1792 року вибрали о. Юста Гусаковського протоігуменом Руської провінції[5]. У 1793 році склав присягу на вірність Російській імперії, але це не врятувало його від імператорського указу 1795 року, який скасовував централізоване урядування у Василіянському Чині, а монастирі підпорядковував владі Полоцького архієпископа Іраклія Лісовського[6].

11 грудня 1800 року декретом імператора Павла І василіяни були звільнені з-під влади архієпископа Лісовського і Юст Гусаковський поновився на уряді протоігумена. 8 вересня 1802 року на останній генеральній капітулі Василіянського Чину в Тороканах був обраний останнім його протоархимандритом. Але на цьому уряді пробув лише два роки так і не отримавши затвердження від імператора, а навпаки 1 березня 1804 року Олександр I скасував уряд протоархимандрита ЧСВВ в Російській імперії[6].

Помер 14 вересня 1806 року[7] в Почаєві.

Примітки
  1. Валентина Лось, Наталія Сінкевич. Catalogus patrumet fratrum defunctorum Чину Святого Василія Великого у фондах Інституту рукописів НБУВ (середина XVIII — початок XIX століття) // Генеалогічні записки. — Львів 2014. — Вип. 12 (нової серії 6). — С. 90.
  2. Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej… — S. 450.
  3. Catalogus monasteriorum Ordinis S. Basilii Magni Provinciae Protectionis Beatissime Virginis Mariae… ex anno 1776 in annum 1777 // Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка. Записки ЧСВВ. — Серія ІІ. — Т. XL. — Рим: PP Basiliani, 1979. — С. 163.
  4. Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej… — S. 89.
  5. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 295.
  6. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 296.
  7. bazylianie.pl. Витяг з «Пом'яника» Чину Св. Василія Великого – вересень. www.bazylianie.pl (uk-ua). Процитовано 29 червня 2017.

Джерела
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
  • Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743—1780. — Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2014. — 559 s. (пол.) ISBN 978-83-7996-090-3
  • Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.