Юфа Йосип Семенович

Походить з родини службовців. Був старшим із п'яти дітей в єврейській родині. Закінчив сім класів неповної середньої школи та школу фабрично-заводського навчання. Рятуючись від голоду, родина переїхала до Петербурга. Працював слюсарем-механіком на заводі в Ленінграді. З 1932 року служить в РА. 1936 року закінчив Ленінградське артилерійське училище, служив на території УРСР, вчився у Військовій артилерійській академії.

З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. По прибутті до полку з академії, командира не застав — незадовго перед тим загинув при бомбардуванні, призначений заступником командира полку. Наприкінці 1941-го відряджений на перепідготовку. З оточення під Харковом вивів дивізіон без втрат. Брав участь у боях в складі Сталінградського, 1-го Українського фронтів.

Літом 1942 року майор Йосип Юфа стає командиром дивізіону «катюш». В боях під Сталінградом Юфа командував полком мінометів. За успішні бойові дії Йосипу Юфі присвоєне звання полковника, а його полк отримав звання гвардійського.

У боях під Бєлгородом полк Юфи за 5 днів знищив 33 німецькі танки, 85 автомобілів, 3 склади з набоями, 13 артилерійських батарей, 8 піхотних рот.

Наприкінці 1943 року — начальник армійської оперативної групи гвардійських мінометних частин. У листопаді 1943 брав участь в боях за Київ, під його керівництвом здійснена переправа групи із восьми полків на Лютізький плацдарм. Мінометники масованим вогнем сприяли прориву нацистської оборони. Війну закінчив в Празі.

Після закінчення війни продовжував служити в армії, окупаційні війська в Австрії. 1951 року закінчив навчання у Військовій артилерійській академії. У часі антисемітської кампанії не міг нікуди дістати розподілення, отримав посаду на Сахаліні, переведений на Камчатку. З 1958 року перебував у запасі, проживав в Москві. Працював військовим представником на Тушинському машинобудівельному заводі. Очолював заводське відділення товариства «Знання».

Помер 7 жовтня 1974 року. Похований в місті Красногорськ на Пенягінському кладовищі.

Був одружений з Пащенко Марією Григорією, виховали сина Леоніда.

• Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 лютого 1944 року за зразкове керування групою мінометників та героїзм гвардії полковнику Йосипу Юфі присвоєне звання Героя СРСР із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» № 2619[1].
• другий орден Леніна
• три ордени Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• орден Червоної Зірки
• медалі, у тому числі польські і чеські.

• Юфа Йосип Семенович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Йосип Семенович Юфа (рос.)
• Із записної книжки моєї пам'яті (рос.)