Юхан Борген

Юхан Борген (норв. Johan Borgen) 28 квітня 1902 Осло, Християнія — 16 жовтня 1979) — норвезький письменник, один з найбільших європейських письменників ХХ ст.

Юхан Борген
Ім'я при народженні норв. Johan Collett Müller Borgen
Псевдо Mumle Gåsegg
Народився 28 квітня 1902(1902-04-28)[1][2][…]
Христіанія, Норвегія
Помер 16 жовтня 1979(1979-10-16)[1][2][…] (77 років), 15 жовтня 1979(1979-10-15)[3] (77 років) або 16 листопада 1979(1979-11-16)[4] (77 років)
Hvalerd, Естфол, Норвегія[5]
Країна  Норвегія[6][7][8]
Діяльність письменник, літературний критик, журналіст, драматург, публіцист, критик
Мова творів норвезька[9]
Роки активності з 1925
Жанр роман і оповідання
У шлюбі з Annemarta Borgend[3]
Діти Brett Borgend і Ane Borgend[10]
Нагороди

премія Доблоуґа (1965)

літературна премія Північної Ради

Премія книгарів Норвегіїd (1965)

Gyldendal's Endowmentd (1945)

Культурна премія міста Ослоd (1967)

 Юхан Борген у Вікісховищі

Син адвоката. Літературну діяльність почав, як журналіст. Збірники «Спостереження і заперечення» («Betraktninger og anfektelser», під псевд. Мумле Госегг, 1932) і  «60 Мумле Госегг» («60 Mumle Gåsegg», 1936), направлені головним чином проти буржуазного лицемірства, принесли Боргену репутацію одного з найкрупніших гумористів Норвегії. Перший роман Боргена «Підбиваючи підсумки» («Når alt kommer til alt», 1934) зображає рефлектуючого буржуазного інтелігента. В п’єсах 30-х рр. «Конторшеф Лі» (1936), «Поки ми чекаємо» (1938) та ін. Борген показав себе майстром психологічного аналізу. Під час 2-ї Світової війни емігрував у Швецію, де написав «Літа немає і не буде» («Ingen sommer», Стокгольм, 1944, в Осло вид. в 1946) про настрої норвезької інтелігенції під час окупації. В романі «Стежка кохання» (1946) Борген засуджує пасивність частини інтелігенції, ворожої до фашизму. В трилогії «Маленький лорд» («Lillelord», 1955), «Темні воды» («De mørke kilder» ,1956) и «Тепер йому не втекти» («Vi har ham nå», 1957) найвідомішому його творі, показане формування, розвиток та крах особистості головного героя. В романі «Я» («Jeg», 1959) Борген віддав шану методу фрейдистського психоаналізу.

 Твори
  • Dager på Grini, [Oslo], 1945;
  • Noveller i utvalg. 1936—1961, Oslo, 1961;
  • Blåtind, Oslo, 1964;
  • Ord gjennom år. Essays, Oslo, 1966;
  • Trær alene i skogen, Oslo, 1969.

Література
  • Суриц Е., Заключительная часть трилогии Боргена, «Иностранная литература», 1958, № 8;
  • Houm Ph., Norges litteratur fra 1914 til 1950 årene, Oslo, 1955;
  • Nag М., J. Borgen — ord-kunstner og kjemper, «Friheten», 1962, 4 mai.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
  4. Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. Універсальна Енциклопедія — Encyclopædia Britannica.
  6. http://www.worldatlas.com/webimage/countrys/europe/norway/nofamous.htm
  7. http://www.infoplease.com/encyclopedia/entertainment/norwegian-literature.html
  8. LIBRIS — 2012.
  9. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. https://nbl.snl.no/Egil_Kapstad

Посилання
  • Борген Юхан // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 163. — ISBN 966-692-578-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.