Якушев Олександр Сергійович

Олександр Сергійович Якушев (рос. Александр Сергеевич Якушев, нар. 2 січня 1947, Балашиха, Московська область, СРСР) — радянський хокеїст, що грав на позиції крайнього нападника. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту СРСР (1970). Заслужений тренер СРСР (1992).

Олександр Якушев
Особові дані
Народження 2 січня 1947(1947-01-02) (75 років)
Балашиха, СРСР
Зріст 190 см
Позиція крайній нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1964–1980  «Спартак» (Москва)563 (339)
1980–1983  «Капфенберг» (Австрія) 109 (108)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1965–1979  СРСР 221 (145)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1989–1993  «Спартак» (Москва)
1993–1994  «Целль-ам-Зе» (Австрія)
1994–1997  «Амбрі-Піотта» (Італія)
1997–2000  «Спартак» (Москва)
1998–2000  Росія
2009–2010  «Витязь» (Подольськ)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Спортивна кар'єра

Сімнадцять сезонів захищав кольори московського «Спартака». Більшість часу його партнером був Володимир Шадрін. Атакувальні ланки Олександр Мартинюк — Шадрін — Якушев, Віктор Шалімов — Шадрін — Якушев за найбільше голів у чемпіонаті отримували приз «Три бомбардири» (1973, 1976)[1][2]. Також їхніми партнерами були Віктор Ярославцев і Євген Зимін. Тричі забивав найбільшу кількість голів у першості Радянського Союзу: 1969 (50), 1974 (26), 1976 (31). Тричі ставав чемпіоном СРСР і двічі — переможцем національного кубка. Всього в чемпіонаті СРСР провів 563 матчі (339 голів).

У дебютному матчі за збірну СРСР відзначився голом у воротах канадської команди (2:1, 2 лютого 1965 року). Переможець Олімпійських ігор у Саппоро (1972) і Інсбруку (1976). Учасник десяти чемпіонатів світу і Європи, де здобув по сім нагород найвищого ґатунку. На чемпіонаті світу 1975 року був визнаний найкращим нападником. За версією спортивних журналістів двічі обирався до символічної збірної чемпіонатів світу (1974, 1975). На Олімпіадах і світових першостях провів 90 матчів (64 голи), а всього у складі збірної СРСР — 221 (145).

Найрезультативніший гравець збірної Радянського Союзу у перших суперсеріях з професіоналами Національної хокейної ліги і Всесвітньої хокейної асоціації. У чотирьох московських матчах визнавався найкращим гравцем своєї команди. У другій половині 70-х грав проти північноамериканських професіоналів у складі московського клубу «Крила Рад» (1976), збірній клубів СРСР (1977) і «Спартака» (1978). Всього у цих змаганнях провів 31 матч (22+13).

За підсумками сезону 1975/1976 був обраний до символічної збірної Радянського Союзу. Дванадцять разів входив до списку кращих хокеїстів країни (1965, 1967—1971, 1973—1977, 1979). Член Клубу Всеволода Боброва (517 шайб, 7 місце).

Разом з «спартаківцями» Валентином Гурєєвим і Олексієм Костильовим виступав три сезони за австрійську команду «Капфенберг». У 109 іграх Австрійської хокейної ліги набрав 253 очки (108+145).

На тренерській ниві працював з командами «Спартак» (Москва), «Целль-ам-Зе» (Австрія), «Амбрі-Піотта» (Італія) і «Витязь» (Подольськ). У 1998—2000 роках очолював національну збірну Росії.

2003 року був обраний до Зали слави Міжнародної федерації хокею, а 2018 — до Зали слави хокею.

Досягнення

  • Олімпійський чемпіон (2): 1972, 1976
  • Чемпіон світу (7): 1967, 1969, 1970, 1973, 1974, 1975, 1979
  • Другий призер (2): 1972, 1976
  • Третій призер (1): 1977
  • Чемпіон Європи (7): 1967, 1969, 1970, 1973, 1974, 1975, 1979
  • Другий призер (1): 1972
  • Третій призер (2): 1976, 1977
  • Чемпіон СРСР (3): 1967, 1969, 1976
  • Другий призер (7) 1965, 1966, 1968, 1970, 1973, 1979, 1980
  • Третій призер (3): 1964, 1972, 1975
  • Володар Кубка СРСР (2): 1970, 1971
  • Фіналіст (2): 1967, 1977

Нагороди

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.