Яків Голос

Яків Наумович Рейзен народився 24 квітня 1889 року в Катеринославі, Російської імперії, з 2016 року місто відоме як Дніпро в Україні, у єврейській родині.[2] Батько Якова працював продавцем у магазині.[2] Крім Якова, у родині Рейзена були ще два сини та три дочки. Яків зареєстрований як Голосенко Яків Наумович (запис у реєстрі, Свято-Троїцька церква м. Катеринослав).[3][4]

Революціонер з юних років, Рейзен вступив до Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) у 1904 році, став активним у групі більшовиків на чолі з В.І. Леніним.[3] Брав участь у революції 1905 р., входив до складу першої ради Катеринослава, міста, відомого сьогодні як Дніпро.[2]

1906 року Рейзен організував нелегальну революційну друкарню, за що був заарештований в останні дні того ж року.[2] Пізніше він був засуджений до восьми років каторжних робіт, термін, остаточно замінений урядом Миколи II на довічне заслання до Якутії на півночі Сибіру.[2]

Рейзен втік на схід, подорожуючи до Сполучених Штатів через Китай, потім, на кораблі перебрався до Японії.[3] У Сполучених Штатах у якийсь момент він взяв прізвище «Голос», під яким він згодом буде більш відомим. 1909 року Голос дістався Сан-Франциско, де влаштувався на роботу в друкарні пресувальником.[2]

1912 року Голос потрапив до Нью-Йорку, де допомагав збирати кошти для політичних в’язнів у Росії.[3] Голос був активним у Російській соціалістичній федерації, у травні 1915 року він став членом Соціалістичної партії Америки.[5]

Голос повернувся до Каліфорнії 1917 року, де забезпечував себе, працюючи на фірми зі збору та пакування фруктів. Він також працював організатором Соціалістичної партії Каліфорнії.[2]

Ближче до кінця серпня 1919 року «Голос» був обраний до Центрального виконавчого комітету Російської Федерації на 5-му з'їзді організації, який відбувся в Детройті, штат Мічиган.[5] Одразу після закриття Детройтського зібрання, Голос та низка його товаришів у Російській Федерації, у тому числі Олександр Стоклицький та Ніколас Гоурвіч, вирушили до Чикаго, щоб відвідати інший з’їзд.[6]

У своїй особистій історії та кадрових бланках, написаних у Москві в 1926 році, «Голос» датує свою роботу як член ЦК російської секції (Нью-Йорк) 1919-1925 роках. У грудні 1922 року «Голос» був обраний до складу Бюро Російської Федерації Робітничої партії Америки з дев'яти членів, «легального» публічного обличчя тодішньої підпільної Комуністичної партії Америки..[5]

У 1921-1922 роках «Голос» працював організатором у штабі комуністичної партії в Чикаго. У 1922-1923 роках був організатором організації її в Детройтському окрузі. 1923 року Голос став головою Товариства технічної допомоги Радянській Росії, на цій посаді він працював до 1926 року.[7]

1926 року «Голос» їздив до Радянського Союзу як учасник американського «Кузбасу» (Кузбаська автономна промислова колонія), розташованого поблизу російського міста Кемерово.[6] У цей період його членство було переведено до ВКП(б).[7] Коли проєкт Кузбасу було припинено у 1927 року, «Голос» був переведений до Москви. Там йому запропонували роботу в книжковому видавництві.[2]

1927 року було створено туристичне агентство, яке фінансується Комуністичною партією, під назвою World Tourists, Inc.s. Згодом «Голос» був тісно пов’язаний з нею в Сполучених Штатах.[8] Спочатку започатковано як економічне підприємство, призначене для субсидування преси Комуністичної партії,[8] Зрештою, фірма слугувала не лише координатором пропагандистських турів до Радянського Союзу, а й засобом полегшення подорожей партійних чиновників та радянських агентів між СРСР та США, іноді під прикриттям підробних документів.

У вересні 1928 року лідер Комуністичної партії США Джей Лавстоун, відзначаючи «значний вплив Голоса на російські робочі маси в Сполучених Штатах,"[7] звернувся до ЦК ВКП(б) з проханням повернути Голоса на роботу в США.[2] У грудні 1928 року він звернувся до Сполучених Штатів, і «Голос» повернувся до США приблизно в січні 1929 року..[2]

Голос знову оселився в Нью-Йорку, цього разу в районі Бронкс. Працював бізнес-менеджером російськомовної газети Комуністичної партії «Новий світ» у Нью-Йорку.[2] До діяльності «Голосу» входила координація роботи КПУСА з виготовлення підробних паспортів для членів партії, які бажають виїхати за кордон.[9] Голос залишався відповідальним за паспортну операцію до передачі цієї роботи угорському партійному функціонеру J. Петерсу, який також служив зв’язковим із радянською розвідкою у 1930-х роках. За словами біографа Пітерса, передача відбулася 1932 року.[9]

Навесні 1930 року «Голос» увійшов у «машину розслідувань» комуністичної партії, якому було доручено стежити за діяльністю ряду профспілок й партійних масових організацій.[2] Здається, до цього часу він почав працювати на секретний розвідувальний апарат Радянського Союзу, оскільки саме 1930 року в архівних документах він вперше згадується як «надійна людина»."[2]

Згідно з архівними нотатками, зробленими на початку 1990-х років Олександром Васильєвим, колишнім офіцером КДБ зовнішньої розвідки та журналістом, перший контакт Голоса, схоже, був із ГПУ.[2] Інша інтерпретація документів, яку підтримує історик Світлана Червона, стверджує, що перший контакт був здійснений Абрамом Ейнхорном («Тарас»), агентом радянської розвідки, який працював у США з 1930 до 1934 року.[2] Зрозуміло, що на початку 1930-х років «Голос» працював у радянській розвідці.

На початку 1933 року «Голос» очолював компанію Комуністичної партії «Всесвітні туристи», операцію, яка приносила дохід і забезпечувала кошти для різних заходів CPUSA.[2] Голос брав активну участь у придбанні та постачанні американських натуралізаційних паперів та посвідок про народження, які використовувалися для отримання американських паспортів для «легалізації» радянських агентів розвідки по всьому світу — спочатку в Європі та Азії, але пізніше також в Америці.[2] Щоб перетворити ці шахрайські документи на автентичні паспорти, Голос тісно співпрацював із клерком у паспортному столі Брукліна. Він завербував цю людину через її вразливість до азартної залежності.[7]

У цей період його радянські розвідники ідентифікували Голоса під кодовою назвою «Звук» — каламбур на його прийнятому прізвищі Голос, російському слові «голос».[10]

Протягом 1930-х років «Голос» входив до Центральної контрольної комісії КПРС, органу, який відповідав за партійну дисципліну, розслідування та ревізії.[10] Він міг допомогти у вербуванні та перевірці потенційних агентів від імені радянської розвідки.[10]

Як голова Світових туристів, Голос щороку відвідував Радянський Союз, починаючи з 1932 року, щоб відвідати святкування Більшовицької революції 1917 року.[2] Це випадково дало йому можливість у 1936 році привезти туди дружину російського походження та сина американського походження, щоб син отримав «радянську освіту». У 1937 році пара отримала радянське громадянство.[10]

У 1941 року «Голос» заснував комерційне експедиторське підприємство під назвою «США». Він призначив Елізабет Бентлі, своєю помічницею, кур'єрку та коханкою, одним із його офіцерів. Пара займала номер в Commodore Hotel у Нью-Йорку, через дорогу від Amtorg.

У 1942 році «Голос» перевів комуністичний осередок інженерів на чолі з Юліусом Розенбергом у безпосередній контакт з оперативниками радянської розвідки в Нью-Йорку. Комісія передавала інформацію про новітні розробки в електротехніці та радіотехніці до XY лінії зовнішньої розвідки НКДБ. Лінія XY почала спроби проникнути в Манхеттенський проєкт під кодовою назвою ВЕЛИКИЙ (ENORMOZ).

У листопаді 1943 року Голос зустрівся в Нью-Йорку з ключовими фігурами однієї з так званих «інформаційних груп» CPUSA, яка стала відома як група Перло. Його члени працювали в кількох урядових відомствах і установах у Вашингтоні, округ Колумбія, і надавали інформацію лідеру CPUSA, Браудеру, Генеральному секретарю Комуністичної партії США.

Голос переніс серію серцевих нападів протягом початку 1940-х років. 27 листопада 1943 року смертельний серцевий напад обірвав його життя, коли він спав з Елізабет Бентлі. Одразу Бентлі розпочала пошук секретного файлу, який Голос зберігав, щоб захистити себе від відкликання до Росії; вона його знищила.[11]

Кодова назва «Звук» (Звук) фігурує в розшифровках проєкту Венона, як радянське джерело; він був ідентифікований як Яків Голос. У цих розшифровках Голос ідентифікується як «нелегальний колега», як правило, означає радянського офіцера або професійного агента, який працював без захисту дипломатичного чи офіційного статусу в радянському посольстві чи консульстві. На радянських офіцерів з останнім статусом казали «легальними».

Про спадщину Голоса можна прочитати в книгах Гаррі Декстер Уайт, Натан Г. Сільвермастер та Елізабет Бентлі.