Яната Олександр Алоїзович

Олекса́ндр Алоїзович Яна́та (* 28 травня 1888, Миколаїв — † 1938, Колима) — український агроном і ботанік чеського походження. Дійсний член АН УРСР і НТШ. Чоловік Наталії Осадчої-Янати.

Біографія

Яната Олександр Алоїзович народився в м. Миколаєві у сім'ї садівника.

По закінченні Київського політехнічного інституту працював агрономом у Криму і Харкові, 1917-го — секретар Українського Військового Комітету Південно-Західного фронту, з 1928 у Києві, викладав в університеті й був секретарем Українського наукового товариства та одним із засновників «Українського ботанічного журналу»; з 1928 року був ученим секретарем Сільськогосподарського наукового комітету України (СГНКУ) та керував його Ботанічною секцією і редагував «Вісник сільськогосподарської науки». Після ліквідації СГНКУ 1928-го — професор сільськогосподарського інституту в Харкові, там організував і очолював Інститут прикладної ботаніки й Інститут рослинництва. 15 березня 1933 року постановою президії Української сільгоспакадемії О. А. Янату за «протягнення» буржуазних теорій у галузі «боротьби з бур'янами» звільнено з роботи в Інституті захисту рослин. Того ж року заарештований. Кілька років відбував покарання на Соловках, де в таборі працював агрономом-фітопатологом сільгоспу й намагався проводити наукові дослідження, шукаючи способів ефективної боротьби зі шкідниками рослин. Вивезений із Соловків 1937 року[1]. 1938-го загинув на засланні на Колимі. Реабілітовано вченого 10 червня 1964 року, завдяки клопотанню «Української радянської енциклопедії».

Природоохоронна діяльність

Під час навчання на агрономічному факультеті політехнічного інституту, він створив у 1909 році студентський гурток природознавців, а пізніше — Миколаївське товариство любителів природи.

О. Яната — один з організаторів заповідників Конча-Заспа та Канівського, його зусиллями вдалося врятувати від розорювання Хомутівський степ. Олександр Яната один з авторів декрету, що визначав природоохоронну політику України двадцятих років, «Про охорону пам'яток культури та природи», затвердженого ВУЦІВ та СНК УРСР 16 червня 1926 р. Особливу увагу приділяв вчений захисту заповідника Асканія-Нова, де працював науковим консультантом.

У 1925 році ним підготовлено разом з комісією президента ВУАН академіка В. І. Липського, науково обґрунтовані рекомендації щодо покращання заповідної справи в Асканії.

Ботанічна номенклатура

Ще перед першою світовою війною О. Яната під час ботанічних досліджень принагідно збирав народні назви рослин. Народні назви Яната записував зі слів селян довколишніх сіл біля Миколаєва. Згодом він став ініціатором широкого розгортання термінологічної роботи Українським науковим товариством, підтримував діяльність не лише в ботаніці, але й в інших галузях[2]. У 1918 році О. Яната очолив ботанічну підкомісію при Товаристві, а в 1921—1925 роках був головою ботанічної секції ІУНМ, котра працювала над укладанням Словника ботанічної номенклатури[3]. У словнику кожному видові здебільшого відповідає кілька (іноді до сотні) народних назв-синонімів. Для майже двох тисяч видів рослин і грибів наведено близько 8 тисяч їхніх українських назв. Фаховий рівень словника був дуже високий. Українська ботанічна номенклатура, що її використовують тепер (йдеться про позитивні аспекти), ґрунтується переважно на доробку укладачів цього словника[4].
Після видання Словника ботанічної номенклатури настав період планового нищення термінологічних здобутків ІУНМ, розпочатий офіційною кампанією деукраїнізації всіх ланок науки й освіти, що широко розгорнулась у 1930-х роках. Інститут було ліквідовано, а укладачів ботанічної номенклатури О. Янату та О. Курило — репресовано.

Праці

Праці про рослинність Південної України й Криму, про ботанічну районізацію України, в галузі насінництва й ґрунтознавства, про українську ботанічну термінологію, автор словника ботанічної термінології (1928). Лише частина праць Янати з'явилася друком, зокрема його визначник «Флора України» вийшов щойно після його арешту й не під його прізвищем (як 1 том «Флори УРСР»). Загалом його перу належить близько 500 публікацій. Переважну більшість втрачено. Його найфундаментальніші праці, насамперед з народної ботанічної номенклатури, Наталя Осадча-Яната вивезла до Сполучених Штатів, де й видала.

Увічнення пам'яті

27 листопада 2015 року комісія Миколаївської міської ради з декомунізації запропонувала перейменувати вулицю Куйбишева в Миколаєві на вулицю Олександра Янати.[5]

Розпорядженням миколаївського міського голови № 28 від 19 лютого 2016 року вулиця Куйбишева перейменована на вулицю Олександра Янати.[6]

Примітки
  1. Семен Підгайний. Українська інтелігенція на Соловках. — Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 326 с. — С. 69—70
  2. Осадча-Яната Н. Українські народні назви рослин. — Нью-Йорк. Укр. вільна акад. наук у США, 1973. — 173 с.
  3. Словник ботанічної номенклатури (Проєкт). — К.: Держ. вид-во України, 1928. — 313 с.
  4. Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Інститут екології Карпат НАН України. — К.: Наук. думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  5. Комісія з декомунізації представила результати своєї роботи: Ленінський район — Інгульський, проспект Леніна — Таврійський або Аркасівський // Миколаївська міська рада
  6. Розпорядження Миколаївського міського голови "Про перейменування об’єктів топоніміки" - Новини - Миколаївська міська радa. Миколаївська міська рада. Процитовано 25 лютого 2016.

Література

Яната О. А., с. 212—219.

  • Борейко В. Яната Александр Алоисович //Борейко В. Словарь деятелей охраны природы. — К., 2001. — С. 503—511. (рос.)
  • Горлова Н. І. О. Я. Яната — дослідник природи Північної Таврії //Проблеми історичного краєзнавства, музеєзнавства та відродження культури українського народу: Тези доп. наук.-практ. конф. 15-16 верес. 1993 р. — Херсон, 1993. — С. 18—20.
  • Олександр Яната: Ботанік, агроном, педагог, організатор науки //Народжені Україною: Мемор. альм. У 2-х т. — К., 2002. — Т. 2. — С. 798.
  • О. А. Яната та його діяльність в галузі української природничо-наукової термінології: монографія / В. М. Гамалія ; відп. ред. О. Я. Пилипчук ; [Акад. наук вищ. шк. України, Від-ня історії та методології освіти, науки і техніки]. — К. : Акад. наук вищ. шк. України, 2006. — 222 с. : портр. ; 20 см. — (Серія «Історія освіти, науки і техніки: в школах, напрямах, іменах» ; кн. 5). —Надзаг. та назва сер. парал.: укр., англ. — Парал. тит. арк. англ. — Бібліогр. в кінці розд. та в тексті. — 150 пр. — ISBN 966-7355-90-8
  • Пилипчук О. О. А. Яната: Біля витоків формування української ботанічної термінології та номенклатури /Пилипчук О., Ученко Н. //Язык и культура: 6-я Междунар. наук. конф. — К., 1998. — Т.2. — С. 99-105. — Бібліогр.: 6 назв.
  • Борейко В. Трагічна доля лідера українських природоохоронців: Деякі штрихи з біографії Олександра Алоїсовича Янати //Рідна природа. — 1995. — № 3/4. — С. 65—66.
  • Джуран В. М. Внесок представників різних національностей у створення зеленої скарбниці України: До вивчення напрямів наук. досліджень у заповіднику Асканія-Нова /Джуран В. М., Ігнатенко В. В. //Відродження. — 1998. — № 5. — С. 40—42.
  • Коробченко А. Олександр Яната. Розвиток екологічної освіти в Україні //Освіта і управління. — 1999. — № 3. — С. 155—163.
  • Онопрієнко В. Талановитий дослідник рослинного світу /Онопрієнко В., Щербань Т. //Вісн. НАН України. — 2004. — № 4. — С. 63.
  • Повернення із забуття: Професор Олександр Алоїсович Яната (1888—1938) //Укр. ботан. журн. — 2001. — № 4. — С. 513—514.
  • Ситник К. М. Сучасність і сприйняття ідей Олександра Алоїсовича Янати //Укр. ботан. журн. — 2003. — № 3. — С. 325—332.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.