Конча-Заспа

Назва «Конча-Заспа» вживається з початку 20 ст.. У ній поєдналися назви урочища Конча (вперше згадане 1799) і хутора Заспа (вперше згаданий 1800). Існують також однойменні озера.

Обидві складові назви походять від місцевих діалектних слів: заспа — пересипані мулом або піском озеро, рукав річки, струмок; конча — їхня кінцева частина, край (походить, імовірно, від численних заток Дніпра та ін. водоймищ, що є у Конча-3аспі).

За народною етимологією, назва місцевості походить від польського війська, яке нібито залягло тут на привал і поснуло, а потім вартові гучно вигукували при наближенні супротивника: «Кінчай спати!».

Вперше ця місцевість згадується як Конча або Глушець у XVI столітті, а в 1607 році озеро та урочище Заспа фігурують як володіння Видубицького монастиря. У 1772 році Конча зафіксована як урочище в Трипільському бору (від розташованого неподалік с. Трипілля). У XIX столітті фігурують хутір та озеро в урочищі Заспа, що належали Софіївському монастирю (в 1919 році озеро Заспа націоналізовано.

У дорадянські часи ці землі належали Видубицькому і Введенському монастирям, частково — російській царській родині.

Протягом 1921–1932 директором заповідника «Конча-Заспа» був Микола Шарлемань.

У 1930—1937 роках Конча-Заспа — у складі Київської приміської смуги. В межах Києва — від 1957 року.

На території Конча-Заспи розташовані санаторії «Конча-Заспа», «Жовтень», «Пролісок», спортивна база футбольного клубу «Динамо» (Київ), державні дачі колишніх урядовців, державних діячів, першого та другого президентів України.[2]

Є екологічно чистою зоною, завдяки рясним лісовим насадженням.

У Конча-Заспі наразі наявна єдина вулиця Генерала Матикіна.

У Конча-Заспі та навколо селища Козин побудовані елітні котеджні містечка.

• Конта

• Вебенциклопедія Києва.
• Wikimapia
• Кіевскій Телеграфъ
• Кіевскій Телеграфъ

• Кончу-Заспу під заповідник
• Местность Конча-Заспа
• Сайт истории Киева /Конча-Заспа/
• История Конча-Заспы