Януш Крупський

Януш Крупський
	Януш Крупський Janusz Krupski
Начальник Управління у справах ветеранів та репресованих осіб
	19.5.2006 — 10.4.2010
Наступник	Jan Stanisław Ciechanowski (p.o.)
Народився	9 травня 1951; Люблін, Польща
Помер	10 квітня 2010 (58 років); Смоленськ, Росія
Похований	Військові Повонзки :
Відомий як	історик, профспілковий діяч
Громадянство	Польща
Освіта	Люблінський католицький університет
У шлюбі з	Joanna Krupskad
Діти	Петро, Павло, Фома, Лука, Ян, Марія, Тереза
Нагороди	Орден Відродження Польщі 1 ступеня
	Медіафайли у Вікісховищі

Януш Крупський (пол. Janusz Krupski; 9 травня 1951, Люблін — 10 квітня 2010, Смоленськ) — польський історик, активіст демократичної опозиції в комуністичній Польщі (PRL), цивільний службовець.

Життєпис

У 1970–1975 рр. він був студентом Люблінського католицького університету.
У 1976 р. — він увійшов до складу Клубу католицької інтелігенції у м. Варшаві.
У 1977–1988 рр. він редагував незалежний журнал поза цензурою «Spotkania».
У 1980 р. прийшов до влади у регіональну Раду організації «Солідарність» в м. Гданську.

За його роботу неодноразово його переслідували й репресували офіцери державної «Служби Безпеки» (PRL). Під час Польської Народної Республіки діяв у опозиції[1].

Під час воєнного стану в Польщі (1981–1983 рр.) — був інтернований[1][2].

Був викрадений й вивезення в лісову пущу «Kampinoska» (в сільській місцевості «Truskaw»), його утримували три співробітники незалежної групи «D» Департаменту IV (MSW) під командуванням капітана Гжэгоша Петровського. Потім, йому нанесли тяжкі опіки їдкою хімічною рідиною 21 січня 1983 р., у чому брав участь особисто й капітан Гжегош Петровський (який пізніше також став убивцею священика Єжи Попелюшко)[1][3]. Врешті Януш Крупський отримав опіки першої та другої ступені.

У 1990–1992 рр. він був директором видання «Editions Spotkania». Він також взяв участь у роботі парламентської комісії з розслідування наслідків Надзвичайного військового стану в Польщі (1981–1983 рр.) й Конституційної комісії підзвітності.
З 1993 р. мав своє видавництво «Krupski i S-ka».
З 2000 р. до 2006 р. він займав посаду заступника президента Інституту національної пам'яті.
19 травня 2006 р. був призначений керівником Управлення у справах ветеранів й репресованих осіб.

Надгробок Януша Крупського (військовий цвинтар «Пав'язки» в м. Варшава)

Загинув 10 квітня 2010 р. у авіакатастрофі під м. Смоленськом у складі урядової делегації Польщі. Через десять днів він був похований в кварталі військового кладовища «Пав'язки» в м. Варшава.

16 квітня 2010 р. посмертно нагороджений Великим Хрестом Ордена Відродження Польщі[4].

Особисте життя

Януш Крупський був одружений, виховував сімох дітей: Петро, Павло, Фома, Лука, Ян, Марія й Тереза[5]. Мешкав у Градзіску Мазовецькім. Був членом «Товариства свободи слова».

Примітки

Біографія Януша Крупського Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Сканована інформація для матері Крупського у 1982 р. (пол.)
Спогади Януша Крупського Архівовано 4 липня 2011 у Wayback Machine. (пол.)
Komunikat Nr 163/VI kad. (пол.)
W katastrofie zginął Janusz Krupski, opozycjonista, redaktor katolicki, polityk. Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 31 травня 2012. (пол.)

Посилання

Nota biograficzna w Słowniku opozycji PRL 1956–1989 (пол.)
«Żrący płyn kapitana Piotrowskiego» Janusz Krupski (дата доступу 30 квітня 2010 р.} (пол.)
biography: Janusz Krupski сайт «KingdomHeaven» (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Teatr_NN-1] Біографія Януша Крупського Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine. (пол.)

[2] Сканована інформація для матері Крупського у 1982 р. (пол.)

[3] Спогади Януша Крупського Архівовано 4 липня 2011 у Wayback Machine. (пол.)

[4] Komunikat Nr 163/VI kad. (пол.)

[5] W katastrofie zginął Janusz Krupski, opozycjonista, redaktor katolicki, polityk. Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 31 травня 2012. (пол.)