Ян Абрамович

Походив з білоруського шляхетського роду Абрамовичів гербу Ястшембець. Син Станіслава Абрамовича. Виховувався при дворі Миколи Радзивілла, великого гетьмана литовського. Тут перейшов з православ'я у кальвінізм. Був серед противників Люблінської унії. Оженився на представниці роду Жиромських. Спочатку займався вирішування приватних справ Радзивіллів.

Брав участь у Лівонській війні. У 1570 році обіймав посаду войського віленського, в 1572—1589 — підвоєводи. 1579 року отримує староство лідське. У 1581 році вступив у конфлікт з віленським єпископом Юрієм Радзівіллом щодо юрисдикції єпископа в справах віри. У 1585 році на сеймі виступав за передачу Ліфляндії до складу Великого князівства Литовського. В середині 1580-х років оженився на представниці Воловичів.

Згодом став одним з лідерів кальвіністів у Литві та Білорусі. Мав добрі стосунки з православними князями, насамперед Костянтином Острозьким. Брав участь в диспутах з єзуїтами у Вільні в 1585 і 1599 роках. У своєму маєтку Ворняни наприкінці 1580-х років побудував кальвіністський збір, школу і шпиталь. Був покровителем кальвінского полеміста Андрія Волана. Його дружина Анна Дорота була опікуном Віленського православного братства.

Піднесенню кар'єри Абрамовича сприяла підтримка з боку Христофора Радзивілла. У 1589 році призначається президентом дерптським (з 1598 року підвищено до статусу воєводи дерптського) та старостою венденським. У 1593 отримує уряд воєводи мінського, а 1596 року — воєводи смоленський. Брав участь у з'їздах дисидентів в Торуні в 1595 році і у Вільні в 1599 році.

У 1596 році виступив проти призначення очільником віленської дієцезії поляком Бернарда Мацейовського. Відмовився прибути на берестейський собор, де було затверджено Унію. 1597 року підтримував Віленське братство у боротьбі з уніатами та кацлера великого литовського Льва Сапіги з приводу збереження братської церкви. У 1599 році став одним з лідерів віленської конфедерації кальвіністів й православних.

Володів маєтками Дубники і Язов у ​​Віленському повіті, а також Свірани, Сураж і Кобильнік в Ошмянського повіті.

Був автором декількох праць з питань економіки та релігії. З його доробку відома лише праця «Думки литвина про покупку дешевого зерна і більш дорожчий його продаж». В ній викладено аналіз щодо організації і рентабельності хлібної торгівлі. Абрамович сформулював концепцію грошей, що відповідає сучасності, — ціна повинна бути результатом вільної гри попиту та пропозиції на ринку, де діють торгові компаній. При цьому відкидав тодішню теорію про «справедливу ціну» у вигляді суми праці та вартості. Автор наполягав, що уряд Речі Посполитої повинен проводити політику проти монопольних торговельних організацій та сприяти розвитку торгових шляхів.

1. Дружина — Ядвіга Жиромська

дітей не було

2. Дружина — Ганна Дорота, донька Григорія Воловича, каштеляна новогрудського

діти:

• Микола (д/н—1651), мстиславльський і троцький воєвода
• Катерина. дружина Костянтина Холовчинського, каштеляна мстиславльського
• Марина (д/н—бл. 1653), дружина Петра Рудоміна-Дусяцького, каштеляна смоленського

• Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. Kraków, 1885. S. 12.
• Kazimierz Tyszkowski, w: Polski Słownik Biograficzny. T. 1. Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935, s. 13.
• Пазднякоў В. Абрамовічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.1: Абаленскі — Кадэнцыя / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2005. — 688 с.: іл. С. 197—198. ISBN 985-11-0315-2 ISBN 985-11-0314-4 (т. 1)