Ян Криштоф Тарновський

Ян Кши́штоф Тарно́вський (пол. Jan Krzysztof Tarnowski; близько 1 січня 1537 — 1 квітня 1567, с. Горличина) — польський шляхтич, граф, урядник Королівства Польського. Останній представник тарнівської гілки роду Тарновських гербу Леліва.

Ян Кшиштоф Тарновський
Народився 1537(1537)
Помер 1 квітня 1567(1567-04-01)
Горличина
Країна  Королівство Польське
Діяльність військовик, урядник
Титул граф
Посада королівський секретар, сандомирський старостаd, castellan of Wojniczd, Q66201017? і староста стрийськийd
Рід Тарновські
Батько Ян Амор Тарновський
Мати Зофія Шидловецька
Брати, сестри Софія Тарновськаd
У шлюбі з Зофія Одровонж
Герб

Біографія
Надгробок Яна Амора та Яна Кшиштофа Тарновських у катедрі м. Тарнів

Син Яна Амора Тарновського та його другої дружини Зофiї Шидловецької.

Виховувався при дворі імператора Фердинанда. За К. Несецьким, у латинському обряді.[1] Був секретарем королівським (1554 р.), каштеляном войніцьким (23 квітня 1557 року), старостою сандомирським, стрийським, долинським. Хворів на туберкульоз. На його похороні мав промову Пйотр Скарґа.[1]

1555 року одружився із донькою каштеляна та руського воєводи Станіслава Одровонжа Зофією[2] (дружина по його смерті вийшла заміж за сандомирського воєводу Яна Костку.[1]). Внаслідок цього шлюбу став, зокрема, власником Сатанова, Ярослава. Дорослих дітей не мав.

Володів містами: Тарнів, Переворськ, Тернопіль, селами Тарнавець, Кремінна, Курилівка, Вев'юрка, Рожнів, Старе Село Перемишльської землі Руського воєводства. Розбудовував старий замок Тернополя.

На його прохання король Сигізмунд ІІ Август надав привілей, яким відновив міські права Зінькова.[3]

У латинській катедрі Тарнова коштом князя Василя Костянтина Острозького наприкінці XVI ст. встановлено виготовлений скульптором Паллавіні надгробок батькові Яну Амору (верхній ярус) та сину Яну Кшштофу (нижній) Тарновським.[4]

Примітки
  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 4. — S. 329. (пол.)
  2. Odrowązowie (02) Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Zińków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 621. (пол.) — S. 621. (пол.)
  4. Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 198. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.