Ян Фірлей

Ян Фірлей (пол. Jan Firlej, (бл.1521 — 27 серпня[1] 1574) — польський державний діяч з шляхетського роду Фірлеїв.

Ян Фірлей
Jan Firlej
Народився бл.1521
Домбровиця, Ґміна Ясткув, Люблінський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Помер 27 серпня 1574(1574-08-27)
Коцьк, Ґміна Коцьк, Любартовський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Підданство Королівство Польське
Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність державний діяч
Alma mater Падуанський університет
Посада маршалок великий коронний, воєвода краківський
Військове звання Маршал Польщі
Конфесія кальвініст
Рід Фірлеї
Батько Пйотр Фірлей
Родичі Анджей Фірлей (внук)
У шлюбі з Зоф'я з Бонерів,
Зоф'я Дзікувна з Пєрсьні,
Барбара з Мнішеків
Діти Jan Firlejd, Генрик Фірлей, Миколай Фірлей, Анджей Фірлей (ковельський староста) і Piotr Firlejd
Герб

Життєпис
Символ (знак) кальвіністів


Син руського воєводи (1545 р.) Пйотра Фірлея та Катажини з Тенчинських.
Під час свого 4-річного перебування за кордоном отримав досить гарну освіту; подорожував Азією, Африкою.

Після смерти короля Сиґізмунда I Старого мав наміри посісти престол; через протести шляхти від планів утримався.

Пліткували, що Ян Фірлей, Мнішеки у січні 1571 р. познайомили короля з міщанкою Кракова Барбарою Ґіжанкою (схожою на покійну, отруєну дружину короля Барбару Радзивілл, за якою дуже сумував). Найбільше з почуттів короля скористались Мнішеки, маршалок коронний Ян Фірлей, підканцлер Красіньскі (отримали від короля найвищі державні уряди (посади)).

Спроби реформ Яна Фірлея викликали до нього недовіру; став на чолі так званої «партії реформ» (вимагала усунення різних зловживань, визначення правил обрання короля), був звинувачений в придворних інтриґах, в захопленні маси посад тощо Прагнення до реформ приписали його мріям про корону.

З обранням королем Генріха III Валуа Ян Фірлей змирився; залишився гарячим захисником польських дисидентів. Коли Генріх III перед самою коронацією коливався, чи визнати дисидентські привілеї, Ян Фірлей (ніс королівську корону) хотів покинути костел, що змусило короля визнати терпимість, релігійну свободу протестантів у Польщі.

1570 р. король Сіґізмунд II Авґуст, за проханням Яна Фірлея — власника села Матіїва — надав йому право перетворити на місто з маґдебурзьким правом, переймунувати у Фірлеїв.

Помер між 9 і 26 квітня 1574, був похований 27/28 серпня 1574 в кальвінському зборі (будівля колишнього парафіяльного костелу) Коцка. Його наступником в політичних справах став Миколай Мелецький, в релігійних — брат Міколай.[2]

Посади

Придворний короля (1545 р.), секретар короля (1554 р.). Каштелян белзький (1555 р.), воєвода белзький (1556 р.), любельський (1561 р.), маршалок великий коронний (1563 р.), воєвода і староста краківський (1572 р.), маршалок Сейму (1573). Староста казимирський, рогатинський.

Сім'я

Перша дружина — Зофія з Бонерів, каштелянка сондецька;[3] донька банкіра Северина. Пйотр Фірлей організував шлюб для виплати боргів на побудову пишних замків в Янувці, Левартові.[4] Діти:


Друга дружина — Зоф'я Дзікувна з Пєрсьні. Дитина — Анна.
Третя дружина — Барбара з Мнішеків, підкоморянка коронна[3]. Дитина — Генрик.

Примітки
  1. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana…- Lwów, drukarnia Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — t. 2. — S. 155.
  2. Bodniak S. Firlej Jan z Dąbrowicy h. Lewart… S. 6
  3. Niesiecki К. Korona polska… — t. 2. — S. 154.
  4. W. Pociecha. Firlej Piotr z Dąbrowicy h. Lewart (†1553) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1948. — Tom VII/1, zeszyt 31. — S. 16. (пол.)
  5. Firlejowie (02) Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела
  • Bodniak S. Firlej Jan z Dąbrowicy h. Lewart // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — Tom VII/1, zeszyt 31. — S. 1—6. (пол.)
  • Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów : drukarnia Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — t. 2. — 761 s. — S. 153—160. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.