Ярило

Ярило
Божество в	слов'янська міфологія
	Медіафайли у Вікісховищі

Яри́ло — давній слов'янський бог, що уособлював родючу силу весняного сонця[1]. У балтійських слов'ян Ярилу тотожний Яровит, храм якого існував у Волегасті до ХІІ ст.

Культ Ярила був поширений на Русі дохристиянського часу, однак він перейшов і в християнську традицію, а як пережиток язичницьких часів у деяких місцях України, зокрема на Поділлі, зберігся до ХХ століття у звичаях «похорону Ярила» та «гоніння шуліки» у перший понеділок «петрівки».

Згідно з чеською та польською історіографією та філологією — «яро» від слова «весна», «яро» і в сучасній чеській мові означає весна — в слов'янській міфології бог пробудження природи і родючості, символ сексуальної потужності і покровитель рослинного світу.

Значення імені

Як і інші слова з коренем яр (jar), ім'я бога пов'язують з уявленнями про весняну родючість (пор. «яр» — весна; «ярий» — весняний, посіяний навесні), хліб (ярину, ярина — ячмінь, овес; яр, яриця та інші позначення хлібів), тварини (бичок-яровик, ярка і т. ін.); можна порівняти також з «ярий» у значенні «сердитий», «лютий», «яритися» — «проявлятися в повній силі, бушувати (про стихії, явища природи)», яриш, ярий, «весняний, молодий, повний сил, пристрасний», і ті ж значення слів з коренем яр у південних і західних слов'ян.

Образ

Ярило. Картина Андрія Шишкіна

Це красива людина на білому коні і (якщо його зображала дівчина) у білій мантії. Якщо Ярила зображував хлопець, він був голим. Голову Ярила покриває вінок з весняних квітів — символ життя, неба, вічності, відродження. Сам він молодий, світлоокий і зі світлим кучерявим волоссям. У лівій руці він тримає в'язку золотого житнього колосся — символ родючості, багатства, щастя. У правій — мертву людську голову, яка символізує швидкоплинність життя — пам'ятай про смерть, а тому живи яро.

Де Ярило пройде — буде гарний врожай, на кого подивиться — у того в серці розгорається кохання. У багатьох піснях, приповідках люди звертаються до цього божества з проханням про тепле літо і гарний врожай.

Дуже характерно, що і Ярило в білоруських святах бере участь у вигляді Яри-Яриліхи.

Див. також

2273 Ярило — астероїд, названий на честь божества[2].

Примітки

Ярило // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2126—2127. — 1000 екз.
Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

Ярило // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Ярило // Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства / Кусайкіна Н. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 291—292. — 513 с.

Посилання

Яра // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 1102-1103.
Язичницьких богів символика // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 896. — 912 с. — ISBN 978-966-2464-48-1.
Ярило

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Ярило // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2126—2127. — 1000 екз.

[2] Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.